Серповидноклітинна анемія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Серповидноклітинна анемія
Sickle cell 01.jpg
На верхньому зображені показані нормальні еритроцити, що проходять по венам без утруднень. На нижньому зображенні серповидні еритроцити, вони застрягають і накопичуються у місцях розгалуження вен.
МКХ-10 D57

Серповидноклітинна анемія або дреапноцитоз — спадкова гемоглобінопатія, при якій має місце порушення утворення білка гемоглобіну і він набуває патологічної форми — гемоглобін S. Еритроцити, які містять гемоглобін S, під мікроскопом мають характерну серповидну форму (форму серпа), за що ця гемоглобінопатія і отримала свою назву.

Еритроцити, які містять гемоглобін S, володіють зниженою стійкістю і зниженою кисень-транспортуючою здатністю, тому у хворих з серповидноклітинною анемією має місце посилене руйнування еритроцитів в селезінці, вкороченння термін їх існування, підвищений гемоліз і часто наявні ознаки хронічної гіпоксії (кисневої недостатності) або хронічного «переподразнення» еритроцитарного ростка кісткового мозку.

Серповидноклітинна анемія успадковується по аутосомно-рецесивному типу (з неповним домінуванням). У носіїв, осіб гетерозиготних по гену серповидноклітинної анемії, в еритроцитах присутні гемоглобін S і гемоглобін A приблизно в рівних кількостях. При цьому в нормальних умовах у носіїв симптоми майже ніколи не розвиваються, серповидні еритроцити виявляються випадково при лабораторному аналізі крові. Симптоми у носіїв можуть з'явитися при гіпоксії (наприклад, при підйомі в гори) чи важкій дегідратації організму. У гомозигот по гену серповидноклітинної анемії в крові містяться лише патологічний гемоглобін і еритроцити легко набувають серповидної форми, це обумовлює важкий перебіг хвороби.

Серповидноклітинна анемія поширена в регіонах світу, ендемічних по малярії, причому хворі серповидноклітинною анемією мають підвищену (хоча і не абсолютну) вроджену стійкість до зараження різними штамами малярійного плазмодію. Серповидні еритроцити хворих не піддаються зараженню малярійним плазмодієм також і в пробірці. Підвищеною стійкістю до малярії володіють і гетерозиготи-носії (перевага гетерозигот). Це пояснює високу частоту цього шкідливого алеля в африканських популяціях.

Генетика[ред.ред. код]

Аутосомно-рецесивний тип успадкування

Серповидноклітинна анемія є результатом точкової (однонуклеотидної) мутації β-ланцюга гемоглобіну, замінена лише А на Т (див. однонуклеотидний поліморфізм), в результаті чого в білковому ланцюгу гемоглобіну гідрофільна глутамінова амінокислота в 6-ій позиції замінюється на гідрофобну амінокислоту валін. Ген патологічного β-ланцюга гемоглобіну HBB знаходиться на 11 хромосомі (*141900, 11p15.5 для класичної мутації (існують і інші варіанти)). В результаті мутації утворюється аномальний гемоглобін S, який при деоксигенації схильний до полімеризації з подальшою деформацією еритроцитів, при цьому вони набувають вигляду серпа чи півмісяця і мають схильність до гемолізу.

Захворювання успадковується автосомно-рецесивно. У гетерозигот по гену серповидноклітинної анемії симптоми проявляються рідко, тому що нормальний гемоглобін А переважає над гемоглобіном S.

Патогенез[ред.ред. код]

Ключовим моментом у розвитку патологічних змін при серповидноклітинній анемії є зниження еластичності серповидних еритроцитів. Нормальні еритроцити є достатньо еластичними для того, щоб пройти крізь маленькі капіляри. Низька оксигенація сприяє формуванню серповидних еритроцитів, які при відновленні достатнього парціального тиску кисню не можуть повернути свою початкову форму. Нездатність еритроцитів адаптуватися для проходження через мілкі капіляри призводить до розвитку оклюзії судин і розвитку зон ішемії.

Середня тривалість життя серповидних еритроцитів становить 17 діб (норма — 120 діб).

Клінічна картина[ред.ред. код]

Клінічна картина у різних хворих може дуже сильно варіювати, тому що серповидні еритроцити можуть викликати ураження майже всіх органів. Перші прояви захворювання виникають після 3-6 місяців, коли в крові хворого починає зменшуватися кількість гемоглобіну F (не містить β-ланцюга) на користь гемоглобіну А. Може розвиватися блідість, іктеричність, спленомегалія, лімфаденопатія, дактиліт.

Вазооклюзійні кризи[ред.ред. код]

Вазооклюзійні (больові) кризи виникають внаслідок закупорення аномальними еритроцитами мілких судин. Це веде до розвитку ішемії, болі і послідуючого некрозу, часто пошкоджується орган. Частота, важкість і тривалість кризів можуть дуже відрізнятися. Лікування кризу полягає в обезболенні, гідратації і трансфузії крові. Для помірних кризів буває достатньо прийому НПЗП, У важких випадках необхідна госпіталізація і прийом наркотичних анальгетиків. Становлять 91,6% всіх кризів.[1]

Секвестраційні кризи[ред.ред. код]

Однією з функцій селезінки є очищення крові від аномальних еритроцитів, тому вона містить дуже мілкі капіляри. Нормальні гнучкі і гладкі еритроцити вільно проходять через них, серповидні еритроцити їх закупорюють. Секвестр селезінки при цьому наповнюється кров'ю, іноді настільки сильно, що селезінка може займати весь живіт. В кровоносному руслі різко знижується рівень гемоглобіну, може розвинутися гіповолемічний шок, який може призвести до летального кінця. Своєчасна інфузійна терапія і периливання крові можуть допомогти ремобілізації крові з секвестру селезінки в кров'яне русло і спленомегалія регресує протягом досить короткого часу. Проявляється гострою спленомегалією, в'ялістю, блідістю. При рецидивах секвестраційних кризів з вираженою загрозливою симптоматикою вирішується питання про спленектомію.

Через часті інфаркти селезінки у хворих часто розвивається автоспленектомія (функціональний аспленізм). Це обумовлює підвищену чутливість до інкапсульованих мікроорганізмів, необхідно проводити профілактичну антибіотикотерапію і вакцинацію.

Апластичні кризи[ред.ред. код]

Апластичні кризи часто обумовлюються інфікуванням парвовірусом В19, вірусом Епштейна-Барра, пневмококом. Криз характеризується зниженням рівня гемоглобіну, еритроцитів і ретикулоцитів через кількаденне пригнічення еритропоезу в кістковому мозку викликане самим вірусом. У здорових людей такий стан проходить непомітно, але при зниженіть тривалості життя еритроцитів може серйозно погіршувати стан хворого і іноді потребує переливання крові. Характерні підвищення температури тіла, загальна слабкість, тахікардія. Тривалість кризу біля 10-и діб. Ознаки гемолізу відсутні.

Гемолітичні кризи[ред.ред. код]

Гемолітичні кризи характеризується різким зниженням гемоглобіну, пришвидшенням звичного для даного захворювання розпаду еритроцитів. Часто виникають при супутньому захворюванні дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Іноді виникає необхідність в переливанні крові. Становлять 0,5% всіх кризів, найрідший тип кризів. [1]

Гострий грудний синдром[ред.ред. код]

Виникає через закупорювання серповидними еритроцитами легеневих судин, характеризується підвищенням температури тіла, задишкою, гіпоксемією, на рентгенівському знімку, як і при пневмонії, присутні інфільтрати. Стан становить серйозну небезпеку для життя і вимагає госпіталізації хворого, проведення трансфузії крові.

Ускладнення[ред.ред. код]

Лікування[ред.ред. код]

Прогноз[ред.ред. код]

Близько 90% пацієнтів доживають до 20 років і біля 50% переживають своє 50-ліття.[2] В 2001 згідно з одним дослідженням середня тривалість життя для хворих становила 53 років для чоловіків і 58 років для жінок.[3]

Література[ред.ред. код]

  • Наследственные анемии и гемоглобинопатии / Под ред. Ю. Н. Токарева М.: Медицина, 1983. — 336 с
  • Гематология: Новейший справочник / Под ред. К. М. Абдулкадырова. — М.: Изд-во; Эксмо; СПб.; Изд-во Сова, 2004. — 928с. ISBN 5-699-050774-4
  • Шиффман Ф. Дж. Патофизиология крови. Пер. с англ. — М. -СПб.: Издательство БИНОМ — Невский диалект, 2000. — 448 с. ISBN 5-7989-0158-0
  • Литвицкий П. Ф. Патофизиология: Учебник в 2 т. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. Т.2 — 808 с. ISBN 5-9231-0334-6
  • Т. Т. Березов, Б. Ф. Коровкин Биологическая химия: Учебник. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Медицина, 1998.- 704 с. ISBN 5-225-02709-1

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Olabode JO, Shokunbi WA.: Types of crises in sickle cell disease patients presenting at the haematology day care unit (HDCU), University College Hospital (UCH), Ibadan. In: West Afr J Med 2006; 25(4):284-8. PMID 17402517
  2. Kumar, Vinay; Abbas, Abul K.; Fausto, Nelson; Aster, Jon (2009-05-28). Robbins and Cotran Pathologic Basis of Disease, Professional Edition: Expert Consult — Online (Robbins Pathology) (Kindle Locations 33530-33531). Elsevier Health. Kindle Edition.
  3. Wierenga KJ, Hambleton IR, Lewis NA.: Survival estimates for patients with homozygous sickle-cell disease in Jamaica: a clinic-based population study In: The Lancet 2001; 118:e934-e963 357(9257):680-3 PMID 11247552