Серпуховська (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 55°43′41″ пн. ш. 37°37′28″ сх. д. / 55.72806° пн. ш. 37.62444° сх. д. / 55.72806; 37.62444

Серпуховська
Серпуховсько-Тимірязівська лінія

Serpukhovskaya (Серпуховская) (5174770840).jpg
Загальні дані
Тип Пілонна трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення 43 м
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) острівна
Форма платформ(и) пряма
Дата відкриття 8 листопада 1983
Архітектор(и) Н. О. Альошина, Л. М. Павлов, Л. Ю. Гончар
Архітектор(и) вестибюлів Н. О. Альошина
Пересадка на Moskwa Metro Line 5.svg Добринінська
Виходи до Велика Серпуховська вулиця, Люсіновська вулиця, Стременний провулок
Час відкриття 5:30
Час закриття 1:00
Код станції 142
Серпуховсько-Тимірязівська лінія
оборотні тупики
Алтуфьєво
Бібірево
оборотні тупики
Отрадне
ТЧ-14 Владикіно
Владикіно
СЗГ до ЛДЛ
Петровсько-Разумовська
Тимірязівська
Дмитрівська
СЗГ до ТПК
Савеловська
     
Менделєєвська
     
Цвєтний бульвар
оборотні тупики
Чеховська
Боровицька
Полянка
СЗГ до КРЛ, ЗЛ, КЛ
Серпухівська
Тульська
Нагатинська
Нагорна
Нахімовський проспект
Севастопольська
Чертанівська
ТЧ-8 Варшавське
Південна
оборотні тупики
Празька
оборотні тупики
Вулиця академіка Янгеля
Анніно
Бульвар Дмитра Донського
оборотні тупики
СЗГ до БЛ

«Серпуховська» — станція Серпуховсько-Тимірязівської лінії Московського метрополітену . Відкрита в складі дільниці «Серпуховська» — «Південна» 8 листопада 1983 року.

Оздоблення[ред.ред. код]

Колійні стіни станції оздоблені білим мармуром, пілони — мармуром «газган» теплих тонів з металевими вставками. Досить аскетичне художнє оздоблення присвячено стародавнім містам Підмосков'я, в першу чергу — Серпухову (художник Л. Новикова, скульптор Т. Б. Таборовський).

Центральний зал спочатку освітлювався особливою ​​оптичною системою — прикріпленою під стелею поздовжньою трубою (завдовжки 60 метрів, діаметром 0,625 метра) зі щілинними світловодами всередині.

Проте, коли спеціально сконструйовані унікальні лампи в світловоді вийшли з ладу, а нові виготовити з якоїсь причини не вдалося. У підсумку станцію стали освітлювати звичайними люмінесцентними лампами, укріпленими на пілонах, а унікальний світловод ще кілька років висів під стелею, збираючи пил і відкидаючи брудні тіні на склепіння центрального залу. 2 березня 2006] світлотовод було демонтовано, а на місці чотирьох технологічних кубів пізніше було встановлено невеликі галогенові світильники високої потужності.

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — пілонна трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 43 метри).

Вестибулі і пересадки[ред.ред. код]

Вихід у місто здійснюється через невеликий підземний вестибуль у підземний перехід під Великою Серпухівською вулицею. Також вестибуль забезпечує доступ до вулиць Люсіновської і Щипок, до Стремянного і Строченовському провулкам. У безпосередній близькості від виходу зі станції розташовані Інститут хірургії імені А. В. Вишневського, Російський економічний університет імені Г. В. Плеханова і церква Вознесіння Господнього на Серпухівській.

У північному торці залу розташовано чотиристрічковий ескалаторний перехід на станцію «Добринінська» Кільцевої лінії.

Колійний розвиток[ред.ред. код]

Схема колійного розвитку станції Серпухівська

Станція з колійним розвитком — 3 стрілочних переводи і 1 станційна колія для обороту та відстою рухомого складу, що переходить у СЗГ з Замоскворецькою, Калузько-Ризькою і Серпуховсько-Тимірязівською лініями.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]