Серцевидка їстівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Серцевидка їстівна
Cerastoderma edule
Cerastoderma edule
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Молюски (Mollusca)
Клас: Двостулкові (Bivalvia)
Підклас: Heterodonta
Ряд: Veneroida
Надродина: Cardioidea
Родина: Серцевидкові (Cardiidae)
Рід: Церастодерма (Cerastoderma)
Вид: Серцевидка їстівна
Біноміальна назва
Cerastoderma edule
(Linnaeus, 1758) [1]
Синоніми
  • Cardium belgicum De Malzine, 1867
  • Cardium crenulatum Lamarck, 1819
  • Cardium edule Linnaeus, 1758 (basionym)
  • Cardium edule burchanae Girscher, 1938
  • Cardium edule var. batesoni Bucquoy, Dautzenberg & Dollfus, 1892
  • Cardium edule var. loppensi Mars, 1951
  • Cardium edule var. major Bucquoy, Dautzenberg & Dollfus, 1892
  • Cardium mercatorium Coen, 1915
  • Cardium nunninkae Lucas, 1984
  • Cardium obtritum Locard, 1886
  • Cardium quadrarium Reeve, 1845
  • Cardium vulgare Da Costa, 1778
  • Cerastoderma edule var. sinicola Lacourt, 1974
  • Cerastoderma nunninkae Lucas, 1984
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cerastoderma edule
ITIS logo.jpg ITIS: 80901
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 55710
Fossilworks: 136084[2] 136084[2]

Серцевидка їстівна (Cerastoderma edule) — вид двостулкових молюсків родини Серцевидкові (Cardiidae).

Опис[ред.ред. код]

Черепашки сердцевидок

Черепашка сердцевидок зазвичай досить товстостінна, овальна або округла, з верхівками різною мірою зрушеними до переднього кінця. Поверхня покрита різкими радіальними ребрами. Міжреберні проміжки гладкі. Забарвлення раковин зазвичай сірувато-буре або світло-буре.

Довжина досягає 55 мм, висота — 40 мм, ширина — до 32 мм.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Серцевидки на літоралі Північного моря

Сердцевидки зустрічаються на мулких і піщаних грунтах. Поселення даного молюска виявляються в широкому діапазоні глибин — від субліторалі до середнього горизонту літоралі. Щільність поселення в популяціях, розташованих зблизька географічного оптимуму (атлантичний берег Франції), може досягати 2 500 екземплярів. Тварини зариваються на глибину 5-7 см, на грунтах з високим вмістом пелітів зустрічаються прямо біля поверхні.

Планктонна личинка розвивається 3-5 тижнів, при осіданні довжина її черепашки становить приблизно 280 мкм. Приблизно до 3 років у молюсків залишається здатність до утворення бісусу, який забезпечує закріплення в грунті.

Живиться молюск, фільтруючи зябрами харчові частки з води, що засмоктується ввідним сифоном. При цьому основним джерелом їжі дорослих молюсків виявляються зважені у воді органічні частки, тоді як молодь живиться переважно одноклітинними донними водоростями.[3]

Поширення[ред.ред. код]

Сердцевидка їстівна поширена біля західного і північного берегів Європи, а також у Балтійському, Середземному, Чорному, Каспійському і Аральському морях (у два останні проникла в той час, коли вони з'єднувалися з Чорним).[4]

Значення[ред.ред. код]

Серцевидки на рибному базарі в Іспанії

Сердцевидка їстівна як і ряд інших видів серцевидок має промислове значення в Атлантиці, в Західній Європі їх споживають в їжу. У Чорному морі ж зустрічається все рідше і рідше, живих молюсків давно вже не знаходять.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jan Johan ter Poorten & Serge Gofas (2011). «Cerastoderma edule (Linnaeus, 1758)». World Register of Marine Species. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2011-04-20. 
  2. а б в Fossilworks
  3. Kang C. K., Sauriau P.-G., Richard P., Blanchard G. F. (1999). Food sources of the infaunal suspension-feeding bivalve Cerastoderma edule in a muddy sandflat of Marennes-Oleron Bay, as determined by analyses of carbon and nitrogen stable isotopes, Marine Ecology Progress Series, vol. 187, pp. 147–158. ([1])
  4. * Зоология беспозвоночных/под ред. В. Вестхайде и Р. Ригера. М.: Т-во научных изданий КМК, 2008.