Сефер Халілович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сефер Халілович
Sefer Halilović
Сефер Халілович
Сефер Халілович
Народився 6 січня 1952(1952-01-06) (62 роки)
Прієполе, СР Сербія, СФРЮ
Приналежність Flag of SFR Yugoslavia.svg СФРЮ
Flag of Bosnia and Herzegovina (1992-1998).svg Республіка Боснія і Герцеговина
Flag of Bosnia and Herzegovina.svg Боснія і Герцеговина
Роки служби Logo of the JNA.svg 19711991,
Logo of the Army of the Republic of Bosnia and Herzegovina.svg19911993
Звання Flag of SFR Yugoslavia.svg майор,
Flag of Bosnia and Herzegovina (1992-1998).svg генерал
Командування Начальник Генерального штабу Армії Республіки Боснія і Герцеговина
Війни/битви Боснійська війна

Сефе́р Халі́лович (босн. Sefer Halilović, нар. 6 січня 1952 р.) — боснійський генерал і командувач Армії Республіки Боснії і Герцеговини під час війни 1992-1995 років в Боснії і Герцеговині. Перший начальник Генерального штабу Армії Республіки Боснії і Герцеговини. Засновник і голова Боснійсько-герцеговинської патріотичної партії. В уряді Федерації Боснії і Герцеговини обіймав посаду міністра у справах біженців і переміщених осіб у 1998 — 2001 рр.
У 2001 році звинувачений Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії у скоєнні воєнних злочинів, але в кінцевому підсумку виправданий.
Сьогодні це відомий політик Боснії і Герцеговини, депутат парламенту Боснії і Герцеговини.

Передвоєнна біографія[ред.ред. код]

Халілович народився на хуторі Ташево у муніципалітеті Прієполе області Санджак СР Сербії тодішньої федеративної Югославії. З 1971 року три роки навчався у військовій академії у Белграді, а в 1975 році проходив підготовку у військовому училищі м. Задар, де став офіцером ЮНА. 31 серпня 1990 р. перебрався в Белград, де відвідував дворічні курси школи командирів. Коли у вересні 1991 року він полишив армію, то вже був професійним офіцером і мав звання майора. Повернувшись у Боснію і Герцеговину, заснував Вітчизняну лігу і планував оборону країни.

Роки війни[ред.ред. код]

25 травня 1992 р. Президія Республіки Боснії і Герцеговини призначила Халіловича командувачем штабу Територіальної оборони Республіки Боснії і Герцеговини замість Хасана Ефендича, цим самим зробивши його найбільш високопоставленим військовим командиром збройних сил Республіки Боснії і Герцеговини.

Від моменту його призначення у травні до початку липня, поки ТО переростала в армію, Халілович також перебував на посаді члена Воєнної президії. Після липня 1992 р. він виступав у ролі начальника Генерального штабу армії Республіки Боснії і Герцеговини. 18 серпня 1992 р., Президія утворила п'ять корпусів Армії БіГ з Халіловичем як начальником штабу Верховного командування/начальником Головного штабу. 8 червня 1993 р. було створено нову посаду командувача Верховного командування. Її обійняв Расім Делич. З 18 липня 1993 р. по 1 листопада 1993 р. Халілович займав посаду заступника командувача Верховного командування Армії Республіки БіГ, а також начальника штабу Верховного командування.

Спроби вбивства[ред.ред. код]

Під час війни Халілович не раз розходився в поглядах з політичними лідерами Боснії, які в свою чергу, ймовірно, несуть відповідальність за невдалі замахи на життя Халіловича. 7 липня 1993 р. о 14:10 квартиру Халіловича було підірвано вибуховим пристроєм за допомогою дистанційного пульту. Хоча Халілович, його син і дочка уціліли, його дружина Медіха та її брат Едін Рондич загинули. Рондич з'явився на балконі у військовій формі в той самий час, коли Халілович прийшов додому на обід з сім'єю. Вбивці, очевидно, прийняли Рондича за Халіловича і привели в дію вибуховий пристрій.

Вбивця був членом Служби державної безпеки або її таємної групи з ліквідації, а його командиром був директор Служби.

Звинувачення[ред.ред. код]

На момент винесення обвинувального висновку Халілович був міністром уряду у Федерації Боснії і Герцеговини та лідером власної заснованої 1996 р. політичної партії — Боснійсько-герцеговинської патріотичної партії-Сефер Халілович, а також славився як завзятий критик президента Боснії і Герцеговини Алії Ізетбеговича. Він був звинувачений Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії 30 липня 2001 р. [1] Він добровільно здався 25 вересня 2001 р. і не визнав себе винним двома днями пізніше. Халілович діставав тимчасове звільнення з 13 грудня 2001 року до початку судового розгляду і з 5 вересня 2005 року по 14 листопада 2005 року.

Халіловича було звинувачено в командній відповідальності за вбивства 63-х хорватських цивільних осіб і військовослужбовців протягом операції з визволення частин Герцеговини, раніше зайнятих хорватськими військами Герцег-Босни, і розблокування Мостара, відомої як "операція «Неретва '93», за статтею 7 (3) Статуту Трибуналу в одному випадку порушення законів і звичаїв війни (стаття 3 - Вбивство) [2]. Різня, відповідальність за яку вимагалася від нього, відбулася в селах Грабовіца і Уздол у вересні 1993 року. Прокурори МТКЮ стверджували, що він був керівником операції «Неретва '93», яка проводилася Армією Республіки БіГ в цьому районі.

Суд над Сефером Халіловичем розпочався 31 січня 2005 року. Звинувачення завершило справу 2 червня. Захист тривав з 27 червня до 14 липня 2005 року. Сторони виголосили свої заключні слова 30 і 31 серпня 2005 року.

Адвокат Халіловича Фарук Баліяґич намагався довести, що агенти спецслужб підкупили численних свідків для викривлення того, що дійсно мало місце і що Халілович є просто цапом-відбувайлом. Опублікована в 1997 р. книжка мемуарів Халіловича «Lukava Strategija (Хитра стратегія)» висвітлює подробиці тієї сторони історії.

16 листопада 2005 р. Халіловича було виправдано за всіма пунктами звинувачення і звільнено з ув'язнення[3]. Суд установив, що в той час, коли в названих пунктах мали місце вбивства, визнані воєнними злочинами, Халілович не мав командних повноважень, будучи тільки інспектором, через що він не може вважатися відповідальним за них. У вироку Трибуналу також доведено, що вбивства самовільно скоїли окремі особи, а, отже, злочин не було сплановано. Звинувачення оскаржило вирок. 16 жовтня 2007 р. Апеляційна палата відхилила апеляцію сторони звинувачення і підтвердила виправдальний вирок, винесений майже двома роками раніше Судовою палатою. [4]

Післямова[ред.ред. код]

Справа Сефера Халіловича увійшла в історію як рідкісний випадок у практиці Гаазького трибуналу, коли звинуваченого було повністю виправдано.

1 жовтня 2006 р. Сефера Халіловича було обрано на 4 роки до Парламентської Скупщини Боснії і Герцеговини. Розповідають, що він вільно володіє російською.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Bosnian ex-general goes on trial». BBC News. 2005-01-31. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2007-09-26. 
  2. «CASE NO: IT-01-48-I THE PROSECUTOR OF THE TRIBUNAL AGAINST SEFER HALILOVIC». icty. 2007. Архів оригіналу за 2007-04-03. Процитовано 2007-09-26. 
  3. «Ex-Bosnian army chief acquitted». pub. 2005-11-16. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2007-09-26. 
  4. «SUMMARY OF THE APPEALS JUDGEMENT + PROSECUTOR V. SEFER HALILOVIĆ». ICTY. 16 October 2007. Архів оригіналу за 2008-03-09. Процитовано 2007-10-17. 

Посилання[ред.ред. код]