Сецесія (право)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сецесія — відірвання, відокремлення, вихід частини з цілості, залишення певної установи групою її членів (наприклад, сецесія українських послів з галицького сейму 1901, сецесія українських студентів з Львівського Університету 1901-02). Термін сецесія найчастіше вживається до певної територіальної чи національної одиниці, що намагається здійснити програму відокремлення від однієї держави на користь іншої, часто з метою утворення власної. Сецесія, як правний принцип, подекуди прийнята в міждержавних спільнотах, конференціях, союзах тощо.

У розумінні доктрини національного самовизначення народи і нації мають природне право на сецесію як вияв демократичних міжнаціональних стосунків. Таке право на вихід з багатонаціонального комплексу визнавала радянська теорія самовизначення, у наслідок чого право на сецесію з СРСР стало конституційною засадою, зафіксованою в ст. 17 конституції СРСР та ст. 14 конституції УРСР. Ленін та ідеологи російського більшовизму вже перед революцією 1917 сформулювали у своїй програмі принцип самовизначення, «включно до відокремлення й утворення власної національної держави», хоч рішення у цьому питанні вони залишали за «пролетаріатом», себто на ділі — за своєю партією. Безпосередньою причиною включення права сецесії до конституції РРФСР 1918 та СРСР з 1924 було підкреслити «добровільний» характер міжнаціональних взаємин у радянській державі та намагання російської комуністичної партії зробити радянську Росію відкритою для «добровільного приєднання» інших соціалістичних країн. Сам Ленін вважав федерацію з правом сецесії за «переходову форму на шляху до повної єдності». У діалектиці «відокремлення-приєднання» право сецесії має винятково теоретичне і тактичне значення.

Право на вільний вихід (сецесію) фігурувало у цілому ряді правно-політичних документів радянської влади: «Декларація прав народів Росії» від 15 листопада 1917, конституція РРФСР 1918, декларація про утворення СРСР та союзний договір від 30 грудня 1922, конституція СРСР 1923 (ст. 4), а також у ряді міжнародних договорів та дипломатичних нот і заяв. Конституційна постанова про право сецесії стверджувала: «Кожна союзна республіка зберігає за собою право вільного виходу з СРСР». Вона була повторена у наступній конституції 1936 (ст. 17) з тим, що не зберегла постанови з 1923 про те, що «обмеження або усунення ст. 4 (про право сецесії) вимагає згоди всіх союзних республік» (ст. 6).

Пропонуючи конституцію 1936, Й. Сталін виступив з власною доктриною права сецесії, твердячи, що союзні республіки, щоб бути здатними користуватися правом сецесії, мусять мати: окраїнне положення, більшість населення тієї національності, яка творить республіку, і щонайменше 1 млн населення. Сталін твердив, що право сецесії слід залишити в конституції, хоч нема республіки, яка бажала б вийти з складу СРСР. Право сецесії не мають автономні республіки чи автономні області. Процедура здійснення права сецесії не була визначена радянським конституційним правом.

Хоч країни радянського блоку були формально окремими незалежними державами, а не членами СРСР, проте і до них стосувалась фактична неможливість вільно залишити систему блоку, що й теоретично умотивоване так званою доктриною Брежнєва.

Див. також[ред.ред. код]

існування влади
провідна верства

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Сталин И. Доклад о проекте конституции СССР. М. 1951;
  • Маркусь В. Право сецесії. Вісті Евр. Відділу НТШ, ч. 6. Париж 1952;
  • Таранов А. П. Основні принципи конституції Укр. РСР. К. 1962;
  • Кандиба І. За правду і справедливість. Мюнхен 1967;
  • Halajczuk В. Das Sezessionsrecht — Art. 17 der Verfassung der UdSSR. Jahrbuch fur Ostrecht, IX, І. Мюнхен 1968, Kis T. Le fédéralisme sovietique. Оттава 1973;
  • Sawczuk K. Opposition in the Ukraine: Seven Versus the Regime. Survey, XX, І. Лондон 1974.


Право Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.