Сеїд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридітиМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Термінологія


Сеї́д (араб. ‎ سيد‎‎ — вождь, пан, господар) — почесний титул у мусульман. В багатьох хадисах це слово вживається у значенні вождя племені, керівника общини, господаря рабів. Сам пророк Мухаммед носив титули Сеїд ас-Сакалайн (володар двох світів), Сеїд аль-Анбійа (глава всіх пророків).

Сеїдами називали також нащадків пророка Мухаммеда від його внуків Хасана і Хусейна. Пізніше нащадків Хасана стали називати шаріфами. Титул сеїдів закріпився лише за нащадками Хусейна.

Мусульмани з великою повагою ставились до нащадків Хасана і Хусейна. Та вони часто піддавались переслідуванням і жорстокому ставленню з боку деяких халіфів, особливо за часів правління династії Омеядів. Після приходу до влади Аббасидів становище сеїдів значно покращилось. Одначе, переслідування деяких пролітично небезпечних нащадків Мухаммеда продовжувалося і за часів їх правління.
Пізніше в халіфаті Фатімідів, Османській імперії та інших мусульманських державах були навіть створені спеціальні державні органи, які займались справами нащадків пророка Мухаммеда.

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]