Сосна сибірська

Сибі́рська кедро́ва сосна́ або сибі́рський кедр (Pinus sibirica Rupr. syn.Pinus cembra sibirica) — хвойне вічнозелене дерево родини соснових. Максимальна тривалість життя — 800—850 років, висота — до 35—45 м, діаметр стовбура — до 2 м. Росте у більшій частині Сибіру на висотах 100—200 м над рівнем моря, піднімаючись до 1000—2400 м у південному Алтаї. Ця сосна широко використовується як джерело цінної деревини та їстівного насіння — так званих «кедрових горішків».

Сибірська сосна дуже схожа на європейську кедрову сосну (Pinus cembra), з якою їх раніше об'єднували в один вид, значно менше — на звичайну сосну (Pinus sylvestris).

Хоча сибірська сосна широко відома під назвою сибірського кедра або кедрової сосни, вона не пов'язана зі справжнім кедром (Cedrus): кедр росте лише в Середземномор'ї та Гімалаях. Імовірно, сибірську сосну назвали кедром росіяни — ще в XV столітті або навіть раніше, коли досліджували Сибір. Незнайому сосну з великими горішками в шишках, не схожу ні на ялину, ні на ялицю, ані на модрину, першопроходці назвали кедром, про який досі лише чули.

Походження назви

Дослідники припускають, що другу поширену назву — сибірський кедр — сосні сибірській дали російські першопроходці, які в XV столітті досліджували Сибір і вперше зустріли це цінне дерево. Побачивши його пухнасту вічнозелену крону, відчувши аромат хвої, оцінивши якість деревини, вони назвали дерево сибірським кедром, оскільки він нагадував їм священний ліванський кедр, про який згадується в Біблії. От як про це пише російський вчений Федір Кеппен:

«Вірогідніше, що козаки, які прийшли на Урал, зачаровані виглядом прекрасного хвойного дерева, досі їм невідомого, дали йому навмання назву славного кедра, про який вони знали лише з чуток». Оригінальний текст (рос.) «Вероятнее, что пришедшие на Урал казаки, очарованные видом прекрасного хвойного дерева, им дотоле неизвестного, придали ему наугад название славного кедра, о котором они знали только понаслышке».

А знавець сибірських лісів, краєзнавець і натураліст Василь Дмитрієв в 1818 році в своїй статті «Сибірський кедр» із захопленням писав про це дерево:

«Славтеся, місця, які любить сонце, гордіться, висоти ліванські, своїми кедрами: не бачивши вас в моїй вітчизні, на землі, що належить Росії, не маю права і величати вас, але натомість в очах моїх тінистий кедр багатого Сибіру не поступиться вам в красі своїй і мені вас замінить. Яка величність в поставі цього дерева, яка священна тінь в густині лісів його!». Оригінальний текст (рос.) «Славьтеся, места любимые солнцем, гордитесь, высоты ливанские, своими кедрами: не видя вас в моем отечестве на матерой земле, России принадлежащей, не смею и величать вас, но зато в глазах моих тенистый кедр богатой Сибири не уступит вам в красотах своих и мне вас заменит. Какое величество в осанке сего дерева, какая священная тень в густоте лесов его!».

Ботанічні характеристики

Будова і життєдіяльність

Сибірська сосна може досягати 45 м заввишки, має дуже густу конусоподібну крону. Вершина притуплена, а у старих дерев часто їх кілька.

Кора

Кора стовбура — гладенька, сіра, тонка, що робить дерево чутливим до механічних пошкоджень (особливо під час заготівлі насіння). У старих дерев кора — сіро-бура, луската, з тріщинами. Однолітні гілки вкриті густим рудим пухом. Діаметр стовбура — до 2 м.

Корінь

Коренева система потужна, поліморфна, її будова залежить від особливостей ґрунту. Складається з короткого стрижневого кореня, від якого відходять бокові. 30 % всіх коренів розташовано на глибині 20 см, інші йдуть на глибину 1—1,5 м. На ґрунтах, які пізно тануть, коренева система поверхнева, але вітровальним дерево від цього не стає. У таких умовах корені дуже довгі і створюють велику площу опору; при цьому корені сусідніх сосен зростаються, що суттєво підвищує їхню вітростійкість. У перезволожених ґрунтах, де добре розвинутий моховий покрив, нерідко утворюються придаткові корені. Закінчує формуватись коренева система до 40 років, потім вона тільки подовжується і потовщується.

1.Загальний вигляд дерева. 2.Вкорочений пагін з 5-ма хвоїнками. 3.Вершина пагона з жіночими шишками та молодими хвоїнками. 4.Пагін з чоловічими шишками. 5.Дозріла шишка. 6.Здерев'яніла луска з двома насінинами-горішками. 7.Насінина («кедровий горішок»).

Хвоя

Хвоя щільна, 6-13 см у довжину, темно-зелена з сизим нальотом, широка (1-2 мм), тригранна, зібрана в пучки по 5. Тривалість життя хвої — 5-11 років.

Сибірська сосна дуже схожа на європейську кедрову сосну (Pinus cembra), з якою їх раніше об'єднували в один вид, значно менше на звичайну сосну (Pinus sylvestris). Відрізнити від останньої можна за хвоєю — у сибірської сосни хвоїнки зібрані в пучки по 5 штук, у звичайної сосни — по 2.

Шишки

Сибірська сосна — однодомна. Квітне в червні. Макростробіли (насінні шишки) — жіночі репродуктивні органи сибірської сосни, що містять насіння, — прямостоячі, дворічні, темно-червоного або світло-бурого кольорів, майже циліндричні, 5—13 см у довжину, діаметром — 5-8 см, на товстій ніжці довжиною 8 мм. Розміщуються вертикально на кінцях пагонів збоку від верхівкової бруньки. Зазвичай їх — 1-4 на пагоні, рідше — 7-9. Утворюються лише на освітлених гілках. Містять 80-140 насінин (з них тільки 50-60 є повноцінними). Запилюються вітром, в травні-червні.

Мікростробіли (пилкові шишки)  — чоловічі репродуктивні органи, у яких дозріває пилок,  — однорічні, карміново-фіолетового кольору, яйцеподібні, довжиною 2-3 см, зібрані у групи по 2-60 штук в основі пагонів.

Якщо освітлення вдосталь — крони обох шишок можуть формуватися на одній гілці.

Плід

Плоди сибірської сосни — тверді насінини, так звані «кедрові горішки», які дозрівають у серпні—вересні, на наступний рік після запилення. Насінина яйцеподібна, коричнева, довжиною 8-14 мм і 6-9 мм в ширину, з товстою дерев'янистою шкаралупою. Маса 1000 насінин — 100—400 г. Дозріле насіння легко лущиться.

Плодоносить лише верхня частина крони — протяжністю 1-1,5 м (рідко — 2 м). Насіння починає з'являтися на поодиноких садових деревах — в 15-30 років, якщо вони мають належний догляд і підгодівлю. В густих лісових насадженнях — в 40-50 років. Гарні врожаї бувають кожні 4-5 років, відмінні — що 10-15. У врожайні роки на дорослому дереві буває до 80-100 шишок, рідко — 140. Посилене плодоношення продовжується з 160 до 260 років, після чого поступово згасає. Плодоносить лише в групових насадженнях, адже вид анемохорний  — вітрозапильний.

Розмноження

Сіянці сибірської сосни

Розмножується сибірська сосна насінням. Сходити вони можуть і після 4 років відлежування. Шишки дозрівають в кінці серпня — на початку вересня наступного після цвітіння року і обпадають разом з насінням на землю.

Для садових насаджень насіння дерева краще сіяти в рік збирання, у кінці вересня — на початку жовтня, за місяць до замерзання ґрунту. Перші 20 років сосна росте дуже повільно — щорічно сантиметрів на 10. Далі — вже на 30-40 см в рік. У дорослому віці дерево погано переносить пересаджування. У 4-5 років його висота — 15 см, в 10 років — до 1,5 м, в 20 — 2, 5 м, в 30 — до 9 м, діаметр крони — 3 м. У 70 років сибірська сосна вже до 23 м заввишки, в діаметрі стовбура — 0,5 м. В 100 років висота дерева вже біля 27 м. Тривалість життя сосни може становити до 800-850 років.

Штучно дерево розводять і вегетативно — живцями, які причеплюють на інших видах сосни — наприклад, на сосні звичайній. Живець верхівки дорослого кедра, прищеплений на підліткове дерево, добре приживається, швидко гілкується і вже через 3-4 роки дає шишки .

Кращий час щеплень — перша половина травня, коли вприщепі (маленькому деревці сосни чи кедра) починають гнати смоли. Приживляють невеликий кедровий живець з брунькою на головний верхівковий минулорічний пагін .

Поширення

Сибірська сосна має величезний ареал — від верхів'я ріки Вичегди на північному-сході європейської частини Росії і до верхів'я ріки Алдан у Східному Сибіру. На північ ця сосна доходить до 68° 30' північної широти вздовж ріки Єнісей, на півдні — до півночі Монголії. Ліси сибірської сосни ростуть у хвойно-тайговій зоні, північній частині Євразії, в центрі Китаю, в Японії, Північної Кореї, Монголії, а також у Північній Америці.

Ліс із сибірської сосни і модрини.

У минулому дерево було поширене ще ширше і густіше, але його винищили лісові пожежі та масові вирубки — для збирання «кедрових горішків» і отримання цінної деревини. Відомо, що предки цього виду — родом зі Східної Азії — в третинний період (близько 66-2,5 млн. років тому) займали обширну територію від Азії до Європи.

Сибірська сосна віддає перевагу родючим, гарно дренованим, свіжим, глибоким, легким суглинкам. Дерево світлолюбне, але у молодості достатньо тіньовитривале — нормально розвивається під пологом материнських рослин. Зимостійкість дуже висока — без пошкоджень витримує морози до - 50 °C.

Сибірська сосна вимоглива до вологості ґрунту, до відносної вологості повітря, особливо в зимовий період. Якщо вологість буде недостатньою — насіння не утвориться, тому в місцях з сухим кліматом рости не може, що обмежує її розселення в лісостепу.

Якщо насіння звичайної сосни поширює вітер, то «кедрові горішки» для нього заважкі. Допомагає дереву кедрівка — птах, трохи менший за галку. Довгим дзьобом кедрівка вилущує з шишок горіхи, частину з'їдає, а решту складає під язичок в особливий мішечок, який вміщує 8—10 насіннин. В надійному місці серед моху, під кущем або шматком кори птиця ховає горішки. Взимку, в сильні завірюхи, піднімає їх вище, щоб не замело снігом. Але частина схованок лишається глибоко під снігом. Навесні на їхньому місці з'являються молоді паростки кедра.

Найстаріші насадження сосни людиною, що збереглися донині — це Толгський кедровий гай, розташований поблизу колишнього Толгського монастиря на березі Волги, у 8 кілометрах від Ярославля. Посаджений він був ще за часів Івана Грозного, в 70-х роках 16 століття. Толгські «кедри» — потужні дерева з широкою кроною і товстими, більше метра в діаметрі, стовбурами. Незважаючи на свій поважний чотирьохсотлітній вік, вони досі плодоносять.

Хвороби та шкідники

Коренева губка і трутовик Швейнітца вражають коріння дерева, що сприяє вітровалу.

Практичне використання

Медицина

Головне багатство сибірської сосни — «кедрові горішки». Вони смачні, поживні та цілющі, містять вітамін А (ретинол), вітаміни групи В (протиневротичні), які покращують серцеву діяльність і необхідні для нормальної діяльності нервової системи. Особливо багато в насінні вітаміну E (токоферол, що в перекладі з грецької означає «несу потомство»). Недарма в роки кращих урожаїв насіння значно зростає і плодовитість соболя та білок. Медики стверджують, що «кедрові горішки» здатні попереджувати туберкульоз та малокрів'я.

Хвоя сосни сибірської

Смола дерева — живиця — має бальзамуючі властивості. Здавна мешканці Сибіру та Уралу використовували її для лікування гнійних ран, порізів, опіків. У часи Великої Вітчизняної війни кедрову живицю успішно використовували в шпиталях для лікування поранених солдат. Вона вберігає рани від зараження, зупиняє гангренозні процеси. Також живиця містить до 19 % скипидару .

Хвоя дерева багата на вітамін C, каротин, а також кальцій, фосфор, марганець, залізо, мідь, кобальт.

Промисловість

Цінна і деревина сибірської сосни. Вона стійка до гниття і розтріскування, легко обробляється, має гарну текстуру, приємний запах та бактерицидні властивості. З неї виготовляють меблі. У шафах, зроблених із сибірської сосни, не заводиться міль.

Деревина сосни резонансна — тому з неї виготовляють музичні інструменти. Також вона має меншу щільність і легка в обробці, ніж, наприклад, деревина сосни звичайної, тому з неї виготовляють також олівці і акумуляторний шпон.

Вулики, зроблені з деревини сибірської сосни, добре заселяються бджолами. А молоко в такому дерев'яному посуді довго не прокисає, має приємний смак.

Кулінарія

Мешканці тайги називають сибірську сосну «хлібним деревом». Її насіннини — «кедрові горішки» — їдять сирими, з них вижимають олію, роблять висококалорійні вершки та молоко.

У Сибіру горішки переробляють на спеціальних заводах. Столову олію отримують холодним пресуванням, а технічну — під час повторного, гарячого. Олія з кедрових горіхів ясно-жовтого кольору, з приємним смаком, належить до жирних висихаючих масел і має велике значення не лише як харчовий продукт, але і високо цінується в лакофарбній промисловості (для виготовлення масляних фарб, лаків), а також в парфюмерії і медицині.

«Кедрові горішки»

У ядрах кедрових горіхів на 37 % вуглеводів і білкових речовин припадає до 50 % жирів. Але такий високий вміст рослинної олії досягається тільки у стиглих плодах. Якщо збивати зелені шишки — лише пошкоджуються плодоносні гілки, а горішки отримуються неповноцінні.

Макуха, що залишається після виготовлення олії, йде на виготовлення халви. Розтираючи дуже тонко горіхи з водою, отримують кедрове молоко. Так само роблять і вершки, лише кількість води в них мінімальна.

Озеленення

Сибірська сосна дає багато пилку і використовується як декоративна рослина — в одиничних та групових насадженнях.

Виділяючи фітонциди, дерево очищає повітря. У лісі сибірської сосни мікрофлори в 2-3 рази менше, ніж, наприклад, у березовому. Повітря в таких насадженнях майже стерильне, а деревина відлякує міль, комарів та мошок.

Однак сибірська сосна дуже чутлива до забрудненості повітря шкідливими газами. Тому її небажано саджати біля великих промислових підприємств.

Кедровий промисел

Заготівля «кедрових горішків» — давній традиційний промисел сибіряків. У дореволюційні роки в багатьох районах Західного Сибіру він мав вельми важливе значення в господарському житті населення, а місцями був основним джерелом грошових доходів. Досі серед населення тайгових селищ існують вирази: «шишкувати», «промишляти» або «бити шишку», збереглися кігті, байдони, терки, поджі та інші знаряддя промислу .

До революції врожаї кедрових горішків часто збирали непродумано: просто зрубували здорові дерева. З 30-х років і донині збиральники — шишкарі — залізають на дерева і спеціальними жердинами збивають з них шишки.

На початку 60-х років минулого століття в СРСР кедрові сосни займали більше 25 мільйонів гектарів.

Сосна сибірська в культурі

• У давньому Новгороді з сибірської сосни робили ковші для пиття, кадки, цебри та інші предмети побуту. Вважалося, що збережені в ємностях із цього дерева продукти та напої набували живильної сили і продовжували життя.
• Дослідник і мандрівник Микола Пржевальський розповідав, що коли сибіряки збиралися довгими зимовими вечорами, то полюбляли полузгати кедрові горішки. Клацали їх найчастіше у повній мовчанці. Це називається — вести «сибірську розмову».

Посилання

• Горошкевич С. Н. Все про сибірський кедр, його близьких та далеких родичів (рос.)
• Ігнатенко М. Сосна кедрова сибірська або сибірский кедр: Енциклопедія декоративних садових рослин (рос.)
• Про кедр сибірський на сайті www.golkom.ru (рос.)
• Про кедр сибірський на сайті www.rustrana.ru(рос.)
• Про сосну кедрову сибірську на сайті Московського інституту лісу (рос.)
• Про сосну сибірську на сайті Енциклопедії декоративних садових рослин (рос.)
• Про сосну сибірську на сайті Про рослини і тварин (рос.)
• Про сосну сибірську на сайті info.sotvorenie.kiev.ua (рос.)
• Pinus cembra sibirica Plants For A Future (англ.)
• Pinus sibirica Flora of China (англ.)

Література

• Аксенов Е., Аксенова Н. Декоративные растения. Т. 1: Деревья и кустарники. Энциклопедия природы России — М.: ABF, 1997. — 560 с.
• Александрова М. С. Хвойные растения в вашем саду — М.: Фитон +, 2000. — 224 с.
• Бех И. А., Данченко А. М., Кибиш И. В. Сосна кедровая сибирская. — Томск, 2004. — 160 с.
• Бех И. А. Проблемы неистощительного использования припоселковых кедровников. Пособие для студентов и школьных лесничеств. — Томск, 2006. — 20 с.
• Большая советская энциклопедия.
• Гавеман А. В. Лес. Беседы лесовода - М.: Государственное издательство детской литературы, 1959. — 250 с.
• Губанов И. А., Крылова И. Л., Тихонова В. Л. Дикорастущие полезные растения СССР. — М.: Мысль, 1976.
• Дроздов И. И. Интродукция кедра сибирского в европейскую часть лесной зоны России. — М., 1998.
• Егошина Т. Л. Кедровый орех: Недревесные растительные ресурсы России. — М.: НИА-Природа, 2005. — 164 с.
• Ефремов А. П., Шретер А. И. Травник для мужчин. — М.: Асадаль, 1996.
• Зябченко С. С. Сосновые леса Европейского Севера. — Л., 1984. — 244 с.
• Руководство по организации и ведению хозяйства в кедровых лесах (кедр сибирский). — М.: Госкомлес СССР, 1990. — 121 с.
• Шиманюк А. П. Дендрология. — М.: Лесная промышленность, 1974. — 264 с.
• Шретер А. И. Лекарственная флора Советского Дальнего Востока. — М.: Медицина, 1975.