Сиворакшеві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сиворакшеві
Coracias caudatus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшеподібні (Coraciiformes)
Родина: Сиворакшеві (Coraciidae)
Rafinesque, 1815
Роди
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Coraciidae
ITIS logo.jpg ITIS: 178133
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Coraciidae

Сиворакшеві (Coraciidae) — родина птахів ряду Сиворакшеподібні (Coraciiformes).

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Птахи середніх розмірів серед представників ряду Сиворакшевих. Довжина тіла 18—45 см, маса тіла — 100—200 г. Статура щільна, забарвлення оперення з переважанням зелених та блакитних відтінків. Самці та самки забарвлені однаково або самки тьмяніші за самців. Дзьоб сильний, дещо загнутий донизу, ноги короткі, з сильними пальцями. Шийних хребців 13—14. Справжніх ребер 4—5. Язик довгий, сплющений з загостреною вершиною. Сліпі кишки досить довгі. Куприкова залоза оголена. У будові пера наявний додатковий стовбур. Першорядних махових пер 10, стернових — 12.

Поширення, місця існування[ред.ред. код]

Поширені у помірних та тропічних широтах від Південної Європи та Африки через Південну Азію до Австралії. Зустрічаються у річкових долинах півдня лісової зони, в лісостепу, культурному ландшафті, безлісих степах з ярами, передгір'ях; деякі види (широкороти) населяють високостовбурові ліси.

Особливості біології[ред.ред. код]

Гніздяться поодинокими парами в дуплах або норах, які риють самостійно та інших укриттях. У кладці 3—6 білих яйця. Інкубація триває близько 3 тижнів. Насиджують кладку та вигодовують пташенят обидва батьків. Політ швидкий, вільний. По землі пересуваються доволі повільно. Через 25—30 днів після вилуплення пташенята залишають гніздо та володіють активним польотом. Поза сезоном розмноження тримають невеликими групами або поодинці. Осілі або кочуючі, в помірних широтах перелітні.

Живляться різноманітними безхребетними, дрібними ящірками, іноді вживають ягоди та фрукти. Здобич ловлять переважно у повітрі, злітаючи з присади та збирають на землі і гілках.

Походження та систематика[ред.ред. код]

Викопні залишки відомі з верхнього еоцену або нижнього олігоцену Франції, в пізніших шарах — з інших районів сучасного ареалу. Центр виникнення — Старий Світ, можливо Південна Європа. Нині найбільше видове різноманіття видів в Африці.

Родина включає два роди, які об'єднують 12 видів. Роди:

Посилання[ред.ред. код]

  • Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М.: Высшая школа, 1974. — 362 с.
  • Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М.: Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3