Сиворакшові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сиворакшеві)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сиворакшові
Сиворакша рожевовола (Coracias caudatus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Сиворакшові (Coraciidae)
Rafinesque, 1815
Роди
Посилання
Вікісховище: Coraciidae
Віківиди: Coraciidae
EOL: 7973
ITIS: 178133
NCBI: 56290
Fossilworks: 39376

Сиворакшові (Coraciidae) — родина птахів ряду сиворакшоподібні (Coraciiformes).

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Птахи середніх розмірів серед представників ряду сиворакшових. Довжина тіла 18—45 см, маса тіла — 100—200 г. Статура щільна, забарвлення оперення з переважанням зелених та блакитних відтінків. Самці та самки забарвлені однаково або самки тьмяніші за самців. Дзьоб сильний, дещо загнутий донизу, ноги короткі, з сильними пальцями. Шийних хребців 13—14. Справжніх ребер 4—5. Язик довгий, сплющений з загостреною вершиною. Сліпі кишки досить довгі. Куприкова залоза оголена. У будові пера наявний додатковий стовбур. Першорядних махових пер 10, стернових — 12.

Поширення, місця існування[ред. | ред. код]

Поширені у помірних та тропічних широтах від Південної Європи та Африки через Південну Азію до Австралії. Зустрічаються у річкових долинах півдня лісової зони, в лісостепу, культурному ландшафті, безлісих степах з ярами, передгір'ях; деякі види (широкороти) населяють високостовбурові ліси.

Особливості біології[ред. | ред. код]

Гніздяться поодинокими парами в дуплах або норах, які риють самостійно та інших укриттях. У кладці 3—6 білих яєць. Інкубація триває близько 3 тижнів. Насиджують кладку та вигодовують пташенят обидва батьків. Політ швидкий, вільний. По землі пересуваються доволі повільно. Через 25—30 днів після вилуплення пташенята залишають гніздо та володіють активним польотом. Поза сезоном розмноження тримають невеликими групами або поодинці. Осілі або кочуючі, в помірних широтах перелітні.

Живляться різноманітними безхребетними, дрібними ящірками, іноді вживають ягоди та фрукти. Здобич ловлять переважно у повітрі, злітаючи з присади та збирають на землі і гілках.

Походження та систематика[ред. | ред. код]

Викопні залишки відомі з верхнього еоцену або нижнього олігоцену Франції, в пізніших шарах — з інших районів сучасного ареалу. Центр виникнення — Старий Світ, можливо Південна Європа. Нині найбільше видове різноманіття видів в Африці.

Родина включає два роди, які об'єднують 13 видів:

Посилання[ред. | ред. код]