Сигида Надія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сигида Надія Костянтинівна

Надія Костянтинівна Сигида — одна з найкращих знайомих Павла Грабовського, вчитель, член революційних народницьких гуртків.

Біографія[ред.ред. код]

Надія Костянтинівна (Малоксіяно) Сигида — грекиня за походженням. Вона народилася в Таганрозі у 1863 році. Після закінчення гімназії працювала вчителькою в школі. Вийшла заміж за службовця таганрозького окружного суду Якима Сигиду. Обоє були членами революційних народницьких гуртків. У 1885 році у їхньому домі було виявлено підпільну друкарню і їх обох заарештовано. Якима Сигиду було засуджено до смертної кари, згодом замінено на довічну каторгу на Сахаліні, де він скоро помер, а Надію було засуджено на 8 років каторги на Карі.

Сигида і Грабовський[ред.ред. код]

Етапний шлях від московських Бутирок до Іркутська Надія Сигида і Павло Грабовський пройшли разом. Цих чотирьох місяців спілкування вистачило для того, щоб Надія стала світлим чаруючим образом для Грабовського на все життя. Смерть Надії Сигиди була великим ударом для Грабовського. Він разом з іншими політичними в'язнями складає, підписує і віддруковує протест «Русскому правительству», який був спрямований проти нелюдського ставлення до революціонерів і страшних умов, у яких вони перебували в різних місцях Росії. За це Грабовського було знову кинуто до в'язниці на три з половиною роки. Грабовський називав її своєю «зорею ясною», своєю музою, сестрою. Помираючи, він заповідав покласти в труну пасмо волосся Надії Сигиди, яке вона подарувала йому, розлучаючись.

Грабовський ніколи не розставався з думкою про Надію Сигиду. Він часто згадував її в листах до Івана Франка, Бориса Грінченка. Крім того, поет присвятив понад 30 віршів Сигиді.

На Карі[ред.ред. код]

Надія Сигида прибула в Кару на Забайкаллі в розпал боротьби політв'язнів з начальником тюрми, що допустив зневажання політичної каторжниці. Сигида попросилася на прийом до начальника тюрми і дала йому ляпаса. ЇЇ негайно було замкнено в окремій камері. Генерал-губернатор наказав покарати її 100 різками. Після цього Надія Сигида не витримала і померла. Тому в знак протесту проти жорстокості і сваволі три політичні каторжниці і два каторжники прийняли отруту і померли. Ця подія ввійшла в історію як Карійська трагедія.

Література[ред.ред. код]

  • Сухий О. Сигида Надія Костянтинівна // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2011. — С. 746.