Сидор Дмитро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сидор.
Сидор Дмитро Дмитрович
Народився 29 березня 1955(1955-03-29) (69 років)
Лецовиця
Країна  Україна
Національність русин
Діяльність священник, політик
Посада протоієрей
Конфесія УПЦ МП

Дмитро́ (Димитрій) Дми́трович Си́дор (нар. 29 березня 1955, Лецовиця, Мукачівський район, Закарпатська область, УРСР, СРСР) — українській громадській, політичний та релігійний діяч русинського походження[1][2], голова Сойму підкарпатських русинів. Настоятель Хрестовоздвиженського собору (Мукачівська єпархія УПЦ МП)[3].

2008 року проголосив незалежність «республіки Підкарпатська Русь»[4]. Засуджений у 2012 році за звинувачуванням у сепаратизмі.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Лецовиці в православній родині священика. У 1971—1976 навчався на фізичному факультеті Ужгородського університету, згодом навчався у Московській духовній семінарії, яку закінчив 1982 року. 1982—1990 — служив священиком у Перечині, з 1990 року — в Ужгороді. У 1990—1992 роках був благочинним Ужгородського і Перечинського районів.

У 1994 році став одним з головних організаторів Ужгородської спілки Кирила і Мефодія. Був делегатом IV з'їзду псевдорусинів світу у Будапешті у 1999 році, і одним з організаторів V з'їзду в Ужгороді 2008 року. Дмитро був депутатом Закарпатської обласної ради, у 2002 (самовисуванець) та 2006 (у складі Блоку Наталії Вітренко) роках балотувався до Верховної Ради України. 1 грудня 2008 року. У Мінську Сидор проголосив незалежність «республіки Подкарпатська Русь».[5] Відомий сепаратитськими й провокативними заявами, зокрема, щодо «геноциду русинів Україною».[6]

За інформацією ЗМІ «Сойм підкарпатських русинів», яким керує Сидор, фінансувався російським урядовим фондом «Російський світ» (рос. «Русский мир»)[1]. За різними даними, діяльність Сидора фінансується Кремлем для дестабілізації ситуації в Закарпатті.[7][8]

Сидор фігурує у листах Кіріла Фролова, директора Інституту країн СНД, прес-секретаря «Союзу православних громадян», до патріарха РПЦ Кіріла[2].

Діяльність Сидора не раз ставала предметом критики УПЦ МП, втім вона всіляко відхрещується від подібних закидів, наполягаючи на розмежуванні громадсько-політичної і церковної діяльності протоієрея:

Церква не вітає участі священнослужителів в політичній боротьбі. Ми щиро молимось, щоб в протоієреї Димитрії пастирське перемогло над політичним.
Оригінальний текст (рос.)
Церковь не приветствует участия священнослужителей в политической борьбе. Мы искренне молимся, чтобы в протоиерее Димитрие пастырское возобладало над политическим.
Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України, предстоятель УПЦ (МП), інтерв'ю виданню «Новая газета»[9]

10 вересня 2019 року Президент Чехії Мілош Земан прийняв у Празькому Граді делегацію із семи осіб, які, за їхніми словами, «представляють інтереси русинів, які домагаються автономії в складі України». Прийом був символічно приурочений до сторіччя підписання Сен-Жерменського договору. У складі делегації був і священик УПЦ МП Дмитро Сидор, який раніше отримав умовний термін за посягання на територіальну цілісність України.[10] Лідер закарпатських русинів Микола Бобинець на прес-конференції в Ужгороді зауважив, що дана делегація є членами фейкової організації, створеної ФСБ Росії[11].

Кримінальні справи[ред. | ред. код]

2008 року за фактом діяльності «Сойму підкарпатських русинів» СБУ порушила проти Сидора кримінальну справу у зв'язку із «зазіханнями на територіальну цілісність України».[12] Згодом справу було передано до суду. 19 лютого 2012 року Ужгородський міськрайонний суд за ч. 1 ст. 110 ККУ («посягання на територіальну цілісність і недоторканість України») присудив йому три роки позбавлення волі (умовно, з відтермінуванням на два роки) та штраф на 1840 грн[13].

14 березня 2023 року стосовно Сидора СБУ розпочали кримінальне провадження за частиною 1 статтею 161 ККУ (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками) Кримінального кодексу України[14][15]. Кримінальне провадження було відкрите після того, як 14 грудня СБУ провела обшуки у Кафедральному соборі Воздвиження Чесного Хреста та церкві Покрови Пресвятої Богородиці в Ужгороді, де знайдено велику кількість пропагандистської літератури російських авторів, зокрема, прокремлівські книжки, в яких заперечується право України на незалежність[16].

Родина[ред. | ред. код]

Має дві доньки — Ганну і Марію.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Батюшці Сидору — від онука Молотова (укр.). www.umoloda.kyiv.ua. Україна молода. 8 листопада 2008. Процитовано 3 грудня 2020.
  2. ↑ а б FrolovLeaks: воцерковленный эксперт Кремля по влиянию в Украине. Эпизод I (рос.). informnapalm.org (ru-RU) . ІнформНапалм. 6 грудня 2016. Процитовано 24 лютого 2017.
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2009. Процитовано 18 лютого 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Зачистка сепаратизму (укр.). www.pravda.com.ua. Українська правда. 3 листопада 2008. Процитовано 03 грудня 2020.
  5. ↑ Коммерсант Украина. «В Минске появилось самобытное правительство» (рос.)
  6. ↑ Глава Сойма подкарпатских русинов: Власти Украины осуществляют геноцид русинского народа
  7. ↑ Нами пригноблені
  8. ↑ Піп–сепаратист отримав три роки - - Україна Молода. https://www.umoloda.kyiv.ua/. Україна молода. 21 березня 2012. Процитовано 11 вересня 2019.
  9. ↑ http://novaya.com.ua/?/articles/2009/04/29/163108-7
  10. ↑ Закарпатський священик-сепаратист просив підтримки у чеського президента. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
  11. ↑ Лідер закарпатських русинів розповів про закордонних емісарів, які дискредитують русинський рух. Трибуна (укр.). 18 листопада 2019. Процитовано 20 липня 2021.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 19 листопада 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Закарпаття онлайн. «„Русинському“ сепаратисту Сидору суд дав 3 роки з відтермінуванням»
  14. ↑ Рецидивіст Сидор: на Закарпатті священнику УПЦ МП загрожує реальний термін «Апостроф»
  15. ↑ В Ужгороді настоятелю храму УПЦ Дмитру Сидору повідомили про підозру у розпалюванні релігійної ворожнечі
  16. ↑ Складу злочину в моїх проповідях немає. Дмитрій Сидор прокоментував підозру у розпалюванні релігійної ворожнечі «Суспільне»

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сидор_Дмитро_Дмитрович&oldid=42095246