Sylacauga

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Силакауґа (метеорит))
Перейти до: навігація, пошук
Sylacauga
Sylacauga meteorite, Smithsonian Natural History Museum.jpg
Тип Хондрит
Клас Звичайний хондрит
Група H4[1]
Батьківське тіло 1685 Торо
Країна США США
Регіон Силакоґа, Алабама
Координати 33°11′18″ пн. ш. 86°17′40″ зх. д. / 33.18833° пн. ш. 86.29444° зх. д. / 33.18833; -86.29444Координати: 33°11′18″ пн. ш. 86°17′40″ зх. д. / 33.18833° пн. ш. 86.29444° зх. д. / 33.18833; -86.29444[2]
Спостереження падіння Так
Дата падіння 30 листопада 1954 р.
Вага 5.56 кг
Кількість 3
Площа розсіювання Так
Інші назви Hodges
Місце зберігання Алабамський університет
Смітсонівський інститут

Sylacauga (укр. Силакоґа) — перший в історії метеорит, влучання якого в людину було задокументовано.

Метеорит, який являв собою звичайний хондрит, вагою 3,86 кг, впав 30 листопада 1954 р. у місті Силакоґа, округ Талладеґа штат Алабама, США. Його було видно в небі з трьох штатів, попри те, що пролітав атмосферу він пізнім ранком.

Метеорит розміром з апельсин пробив дах будинку, що належав Енн Елізабет Ходжес (англ. Ann Elizabeth Hodges; 19231972). Він влучив у великий дерев'яний радіоприймач і рикошетом вдарив господиню, яка дрімала у вітальні на дивані, по руці і стегну. Удар був сильним, але серйозних ушкоджень вона не зазнала. Саме тому іноді вживається альтернативна назва для цього метеорита — Hodges, за прізвищем постраждалої.

Цей випадок вважається першим задокументованим випадком, коли позаземний об'єкт влучив у людину.

Подальші події[ред.ред. код]

ВПС США конфіскували метеорит. Сім'я постраждалої найняла адвоката, щоб відсудити метеорит, розраховуючи його продати, а за виручені гроші відремонтувати розбитий дах. Спочатку надходили пропозиції про купівлю метеорита за 5 500 доларів, але через рік, коли метеорит було нарешті повернено родині, ажіотаж покупців зник. Врешті Енн Годжес, попри бажання свого чоловіка продати метеорит, пожертвувала його до музею природничої історії Алабамського університету в місті Тускалуса, де він зараз і зберігається.

1964 року подружжя Годжес розлучилося, і вони обоє погодилися, що емоційний вплив і незручності, спричинені метеоритом, були чинниками розлучення і сказали, що вони хотіли б, аби його не було. Здоров'я Енн Годжес погіршилося і 1972 року вона померла. За благодійність Енн Годжес поховали на кладовищі баптистської церкви.

Наступного дня після падіння метеорита, 1 грудня 1954 р., Джуліус К. Мак-Кінні, фермер, який жив неподалік від Ходжес, знайшов другий фрагмент метеорита вагою 1,68 кг на середині ґрунтової дороги, поблизу свого будинку. Він зумів продати свій шматок до Смітсонівського інституту, а виручених грошей вистачило, щоб купити невеликий шматок землі, будинок та старий автомобіль.[3]

Уламки[ред.ред. код]

Після входження в атмосферу метеорит Sylacauga розщепився щонайменше на три шматки:[4]

  1. Уламок Hodges (3.86 кг — 33°11′18″ пн. ш. 86°17′40″ зх. д. / 33.188361° пн. ш. 86.294500° зх. д. / 33.188361; -86.294500) поцілив у будинок Енн Елізабет Годжес, і в неї саму.
  2. Уламок McKinney (1.68 кг — 33°13′08″ пн. ш. 86°17′20″ зх. д. / 33.219000° пн. ш. 86.289083° зх. д. / 33.219000; -86.289083) був виявлений наступного дня, 1 грудня 1954 року Джуліусом Кемпісом Мак-Кінні, африкано-американським фермером, який продав знайдений осколок заради купівлі будинку та додаткової площі поля.
  3. Третій фрагмент, як вважається, приземлився десь поблизу Чайлдерсберга (кілька кілометрів на північний захід від Оук-Ґроув).

Орбіта[ред.ред. код]

Метеороїд наблизився до Землі із сонячного боку, тож зіткнення відбулось тоді, коли він минув точку перигелію і прямував у напрямку від Сонця. Шляхом розрахунків траєкторії орбіти, за найімовірнішого кандидата, як батьківське тіло, був визначений астероїд 1685 Торо.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.)«Sylacauga». The Catalogue of Meteorites. National History Museum. 
  2. (англ.)База даних Міжнародного метеоритного товариства: Sylacauga
  3. (англ.)«A star fell on Sylacauga». The Decatur Daily. 30-11-2006. Процитовано 12-06-2014. 
  4. а б (англ.)H. Povenmire (1995). «The Sylacauga, Alabama Meteorite: The Impact Locations, Atmosphere Trajectory, Strewn Field and Radiant». H.Povenmire. Abstracts of the Lunar and Planetary Science Conference 26. с. 1133. 

Джерела[ред.ред. код]