Сила тяги локомотива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сила тяги локомотива — сила, що реалізується локомотивом і служить для пересування поїзда.

Власне розрізняють дві сили тяги локомотива — дотичну і на зчепному пристрої (автозчеплення або гвинтове зчеплення). Дотична сила тяги утворюється в місці контакту рушійних коліс з рейкою, а сумою всіх цих сил є дотична сила тяги локомотива. Сила тяги на зчепленні менша за дотичну, так як в цьому випадку враховується і спротив руху від самого локомотива.

Сила тяги відіграє важливу роль в тягових розрахунках, оскільки за рахунок неї визначається максимально допустима вага поїзда. Найбільша її величина необхідна при рушінні поїзда з місця, прискорення, а також при підйомі (при проходженні поїзда через ділянки, з нерівномірним рельєфом). Також ця сила має ряд обмежень. В зоні малих швидкостей діють обмеження по силі зчеплення, превищення якого може призвести до буксування. В цьому випадку максимальна сила тяги залежить від зчепної маси (пряма залежність) і від швидкості руху (зворотна залежність). В зоні великих швидкостей наступає обеження вже по потужності первинного джерела (паровий котел для паровозів, дизель для тепловозів), а також по годинному струму тягових електродвигунів і температурі рабочої рідини гідравлічної передачі.

Обмеження по максимальній силі тяги визначають рядом спеціальних практичних випробувань, рідше — розрахунками. На їхній основі для кожної серії локомотивів встановлюється розрахункова сила тяги. Крім цього, для локомотивів з тяговими електродвигунами встановлюється годинна і тривала сила тяги.