Сима Чжун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сима Чжун
Інші імена Чженду
Народився 259
Лоян
Помер 8 січня 307(0307-01-08)
Лоян
отруєно
Титул імператор
Термін 290—307
Попередник Сима Янь
Наступник Сима Чі
Батько Сима Янь
Матір Янь Ян
Рід Сима
Дружина 2 імператриці
Діти 3 сини та 3 доньки

Сима Чжун (*司馬衷, 259 —8 січня 307) — 2-й китайський імператор з династії Цзінь у 290307 роках. Храмове ім'я Хуей-ді.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з імператорського роду Сима (династія Цзінь). Син імператора Сима Яня. У 267 році Чжуна оголошено спадкоємцем трону. У 271 році вій оженився на Цзя Наньфен, яка мала нанього великий вплив. Тепер Сима Чжун часто діяв під тиском своєї дружини. Це викликало конфлікти з власним батьком. Розуміючи не здатність Сима Чжуна керувати імперією Сима Янь призначив йому в якості регентов Ян Цзюня та Сима Ляна.

Правління[ред.ред. код]

Після смерті у 290 році свого батька Сима Чжун став новим імператором під ім'ям Хуей-ді. При ньому почалося відкрите панування аристократії. Усі князі змагалися один з одним в багатстві, купалися в надзвичайних розкошах і без рахунку смітили грошима. Імператор був людиною недалекою і слабкодухим, наближені маніпулювали ним як хотіли. Самостійно правити він не міг і віддав владу в руки свого міністра Ян Цзюня. Той був людиною здібною, однак він не зумів порозумітися з дружиною Хуей-ді — жорстокою і норовливої імператрицею Цзя. Вона у 291 році намовила чуського князя Сима Вея вбити Ян Цзюня і вручила кермо влади жунаньскому князю Сима Ляну.

Того ж року імператриця намовила Сима Вея вбити Сима Ляна, після чого наказала стратити Сима Вея, звинувативши його в скоєнні вбивства з метою захоплення влади. Конфлікти при дворі призвели до послаблення центрального уряду. Внаслідок цього у 296 році спалахнуло повстання племені цян, яке вдалося придушити лише у 299 році.

У 300 році за наказом імператриці було вбито спадкоємця престолу Сяма Юя. Цей злочин став приводом до повстання знаті, відоме як «Заколот восьми князів». Сима Лунь, князь Чжао, Сима Цзюн, князь Ці, Сима Ін, князь Ченду, Сима Юн, князь Хенцзянь, Сима І, князь Чансі та Сима Юе, князь Дунхай, виступили проти імператриці та її прихильників, але потім пересварилися і почали міжусобну війну. Кожен з них почергово становився регентом, а у 301 році Сима лунь навіть скинув імператора з трону, маючи намір перебрати на себе імператорську владу. Втім цьому завадили інші представники роду Сима. Чвари тривали протягом усього царювання Хуей-ді і закінчилася лише у 306 році.

Країна ще не оговталася від смути попердніх часів була знову розорена і ослаблена. Особливо постраждали північні райони країни. Через голод і неврожаїв звідси почався масовий відтік населення на південь. На землі, що колись належали китайцям, полинули з Монголії, Маньчжурії і Тибету кочові племена хунну, сяньбі, цзе, ді і цян. Але цим справа не скінчилася — скориставшись сприятливою обстановкою, кочівники вторглися на Центральну рівнину, в межиріччі Янцзи і Хуанхе. Першими сюди прийшли хунну і цзе. У 304 році хуннський шаньюй (володар) Лю Юань захопив Цзогочен (сучасний повіт Ліши провінції Шаньсі) і прийняв титул князя Хань.

Зрештою владу захопив, ставши регентом, Сима Юе, князь Дунхай. 8 січня 307 року за його наказом імператора Хуей-ді було отруєно. Ще раніше — у 304 році — за наказом регента Сима Юна спадкоємцем трону став брат Сима Чжуна — Сима Чі.

Джерела[ред.ред. код]