Симонов Іван Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іван Михайлович Симонов (1 липня 1794(17940701)22 січня 1855) - російський астроном.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Горохівці (нині Владимирська область). Закінчив гімназію в Астрахані в 1808 і вступив у Казанську гімназію, а в 1809 — в Казанський університет. В 1810, будучи студентом, був визнаний гідним ступеня магістра математичних наук, але затвердження затяглося до 1812 через станові труднощів. Займався астрономією, однією з перших його робіт були спільні з Літтровим і Лобачевським спостереження комети 1811 року, результати яких були опубліковані в Казанських вістях у вересні 1811[1].

У 1814 призначений ад'юнктом, в 1816 — екстраординарним професором Казанського університету. У 1819-1821 брав участь в кругосвітній експедиції Ф.Ф.Беллінсгаузена і М.П.Лазарєва на шлюпах «Мирний» та «Восток». Експедиція відкрила безліч островів в Тихому океані і материк Антарктиду. Всі ці землі були нанесені на карти на підставі астрономічних визначень Симонова, він залишив докладний опис цієї подорожі. Після повернення до Казані в 1822 затверджений у званні ординарного професора астрономії. У 1821-1846 очолював кафедру астрономії, у 1822-1823 і 1825-1830 — декан фізико-математичного факультету. У 1828 відвідав значну частину Казанської губернії і частину Симбірської і Оренбурзької для визначення географічного положення багатьох міст, крім того, за допомогою барометра визначив висоту місць, відвіданих ним. Йому належить, крім численних астрономічних спостережень і розробки їхньої методики, конструкція відбивного приладу. Одним з перших в Росії вивчав земний магнетизм. З його ініціативи в Казані були засновані дві обсерваторії — астрономічна, директором якої він був у 1838-1855, і магнітна (1843). У 1842 почав видання анналів Казанської астрономічної обсерваторії.

Член-кореспондент Петербурзької АН (з 1829), а також 15 зарубіжних академій наук і наукових товариств.

У 1842 здійснив ще одну поїздку по Європі, про яку докладно розповів у «Записках і спогадах про подорож по Англії, Франції, Бельгії та Німеччини в 1842 році» (Казань, 1844)[2].

У 1846-1855 — ректор Казанського університету.

Широку популярність принесли Симонову його дослідження земного магнетизму (вони були опубліковані Карлом Гауссом у перекладі на німецьку мову). Розробив оригінальний метод визначення місцевого часу за виміряними висотами світил. У Казанській астрономічній обсерваторії зробив численні спостереження зоряних скупчень (в першу чергу Стожарів) і був першим російським астрономом, який спостерігав у листопаді 1846 щойно відкриту нову планету Нептун[3]. Займався удосконаленням конструкцій астрономічних інструментів.

У його честь названий острів (Тува-Ітоло) в південній частині Тихого океану і північно-східний мис на острові Петра I.

Похований на Кизичеському кладовищі в Казані, яке було знищено у радянський час[1]. У 2010 в Кизичеському монастирі споруджено умовне місце поховання І.М.Симонова з пам'ятним каменем.

Публікації[ред.ред. код]

  • Астрономические и физические наблюдения, сделанные во время путешествия около света, ч. 1, СПБ, 1828;
  • Опыт математической теории земного магнетизма, «Ученые записки Казанского университета», 1835, кн. 3.

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б В КФУ почтут память Ивана Михайловича Симонова // BezFormata.Ru. — 15 листопада 2010
  2. В. В. Аристов. Развитие науки: Иван Михайлович Симонов. Казань, 1983.
  3. http://galspace.spb.ru/index54.html/ Планета по расчету — открытие Нептуна

Посилання[ред.ред. код]