Симон Мартин Косаківський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симон Мартин Косаківський
пол. Szymon Marcin Kossakowski
Народився 1741[1][4][…]
Šilaid, Q11825634?, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 25 квітня 1794(1794-04-25)[1][2][3]
Вільнюс, Річ Посполита[1][3]
·повішення[3]
Країна  Річ Посполита
Діяльність дипломат
Alma mater Kaunas Jesuit Gymnasiumd і Кенігсберзький університет
Членство Торговицька конфедерація
Посада Великий гетьман Литовський[3], польний гетьман литовський[5], Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd і Q81052598?
Військове звання генерал-лейтенант
Рід Коссаковські
Батько Dominink Kossakowskid
Мати Marijona Kosakovskienėd
У шлюбі з Teresa Potockad[6]
Діти Natalia Kossakowskad
Нагороди
орден Білого Орла орден Святого Станіслава

Симон Мартин Косаковський (Шимон Марцін Коссаковський, пол. Szymon Juda Marcin Korwin-Kossakowski 1741, маєток Шили, нині Йонавський район, Литва — 25 квітня 1794, Вільно) — державний діяч Великого князівства Литовського, учасник Барської і Торговицької конфедерацій, польний гетьман литовський (1792—1793), останній великий гетьман литовський (1793—1794). На посаді великого гетьмана разом з польним гетьманом литовським Юзефом Забеллом проводив програму по скороченню литовських військ і їх приєднанню до російської армії.

Біографія[ред. | ред. код]

Костел Святого апостола Якова (Йонава) в якому похований прах Ш. М. Коссаковского

Народився, очевидно, між січнем і квітнем 1741 року в маєтку Шили, нині Йонавський район, Литва. Наймолодший із чотирьох синів стольника жмудського і стражника ковенського Домініка Косаковського (1711—1743), який у 1733—1735 роках був прихильником короля Станіслава Лещинського,[7] і його дружини Маріанни Забелло.

Освіту здобув в єзуїтській колегії у Ковно і в Кенігсберзькому університеті.

У 1764 році як ковенський підчаший проголосував за вибір королем Станіслава Августа Понятовського під впливом вуя — ковенського маршалка Антонія Забелла,[7] але потім виступив з різкою критикою на його адресу на Репнінському сеймі і приєднався до Барської конфедерації. Восени 1768 року наступ російських військ змусив його виїхати в Пруссію. За кордоном у Саксонії і Туреччині проводив діяльність, направлену на повалення Станіслава Августа.

Після повернення, керував силами конфедератів у Великому князівстві Литовському, здобув ряд перемог над російськими військами. Його загін у 4000 чоловік здійснив вдалий рейд по Смоленщині потім здійснив перехід через Курляндію, Пруссію і Мазовію в Велику Польщу.

У 1775 у примирився з королем і став одним з керівників проросійського угруповання. У 1790 у в чині генерал-майора вступив в російську армію і брав участь у бойових діях проти Туреччини на Балканах. Став одним з організаторів і керівників Торговицької конфедерації. У 1792 році російський корпус під його командуванням почав наступ на територію Речі Посполитої з боку Полоцька. У взятому російськими військами в січні 1792 року Вільно проголосив себе польним гетьманом литовським. У 1793 у став великим гетьманом литовським.

Під час повстання Костюшка 24 квітня 1794 року був заарештований повстанцями і ув'язнений у Арсеналі. Наступного дня за вироком суду 25 квітня був повішений у жовтому халаті на шибениці на Ратушній площі разом з польним гетьманом литовським Юзефом Забеллом та ще кількома зрадниками.

Похований у крипті костелу Святого апостола Якова у Йонаві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1032803312 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. ↑ а б в г д Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 154.
  4. ↑ NUKAT — 2002.
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 159.
  6. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 9, Województwo mścisławskie XVI-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2019. — С. 197. — ISBN 978-83-65880-76-5
  7. ↑ а б Konopczyński W. Kossakowski Szymon Marcin… — S. 288.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Konopczyński W. Kossakowski Szymon Marcin (1741—1794) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — T. XIV/2, zeszyt 61. — 161—320 s. — S. 288—293. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Симон_Мартин_Косаківський&oldid=38210326