Симон ван дер Мер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Симон ван дер Мер
нід. Simon van der Meer
Vdmeer.jpg
Народився 24 листопада 1925(1925-11-24) (89 років)
Гаага, Голландія
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Галузь наукових інтересів фізика
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор
Відомий завдяки: відкриття квантів поля W й Z - носіїв слабкої взаємодії
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1984)
Примітки Спільно з Руббіа Карло
Nobel prize medal.svg

Симон ван дер Мер (нід. Simon van der Meer; *24 листопада 1925, Гаага, Голландія) — голландський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1984р. , разом з Карлом Руббіа, «За вирішальний внесок у великий проект, здійснення якого привело до відкриття квантів поля W й Z - носіїв слабкої взаємодії».

Біографія[ред.ред. код]

Голландський фізик й інженер Симон ван дер Мер народився 24 листопада 1925р. у Гаазі в родині шкільного вчителя. Батьки високо цінували знання і ціною матеріальних жертв дали дітям добру освіту. Мер навчався в місцевій гімназії і склав випускні іспити 1943р., коли Голландія була окупована німцями під час другої світової війни. Через те, що німці закрили голландські університети, Мер ще два роки вивчав гуманітарні дисципліни в гімназії. Але його інтерес до фізики неухильно зростав. Улюбленим його заняттям стала електроніка. У будинку Мерів з кожним днем ставало більше різних пристроїв і пристосувань, сконструйованих ним власноручно. По закінченні війни Мер вступив до технічного коледжу в Делфті, спеціалізуючись з «контрольно-вимірювальних пристроїв» і 1952р. закінчив його з дипломом інженера. Того ж року Мер став працівником у Науково-дослідній лабораторії фірми «Філіпс» в Ейндховені і взяв участь у створенні електронного мікроскопа та високовольтного устаткування. 1956р. він перейшов до Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН), створеного двома роками раніше як консорціум 13 європейських країн.

Дослідження[ред.ред. код]

У ЦЕРНі Мер спочатку працював над технічним проектом прискорювача часточок – протонного синхротрона. Виявивши особливий інтерес до проблем керування пучками часток, Мер витратив декілька років на винахід пульсивного пристрою, який він назвав «нейтринним рогом». Цей пристрій призначався для підвищення інтенсивності потоків нейтринно-елементарних частинок, які не мають електричного заряду і майже позбавлені маси. Нейтрин випромінюються разом з іншими частинками в таких реакціях, як бета-розпад (випромінювання електронів радіоактивних ядер). 1965р. Мер спроектував невелике кільце-накопичувач (пристрій, що давав можливість за допомогою електромагнітних полів утримувати заряджені частинки, змушуючи їх циркулювати кільцем). Вони використовувалися в експериментах з вимірювання магнітних властивостей мюона – частинки, аналогічної електронові, але набагато важчої і спочатку виявленої в космічних променях. Від 1967 до 1976р. Мер відповідав за живлення керувальних магнітів кілець-накопичувачів, що перетинаються, в ЦЕРНі та суперпротонного синхротрона на 400 млрд. електрон-вольт. Мерові і Руббіа було присуджено Нобелівську премію з фізики 1984р. «за вирішальний внесок у великий проект, здійснення якого призвело до відкриття польових часток W- і Z-посередників слабкої взаємодії». Експериментальне відкриття квантів слабкої взаємодії було з ентузіазмом сприйнято в усьому світі як одне з найважливіших досягнень ХХстоліття.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]