Симпатичне чорнило
Симпати́чне (неви́диме) чорни́ло — це чорнило, записи яким не видно, а побачити їх можна лише за визначених умов (нагрівання, освітлення, хімічне проявлення тощо).[1]
Одним із найпоширеніших методів класичної стеганографії є використання симпатичних чорнил. Зазвичай процес запису здійснюється наступним чином: перший шар — наноситься важливий запис невидимими чорнилами, другий шар — нічого не значущий запис видимими чорнилами .
Зміст |
Історія [ред.]
Ще в I ст. Філон Александрійський описав рецепт симпатичного чорнила з соку чорнильних горішків, для проявлення якого потрібен розчин комплексної солі Феруму і Купруму. Овідій пропонував використовувати молоко як невидиме чорнило (проявляється після нагрівання).[2] Невидиме чорнило продовжували використовувати як у Середньовіччі, так і в новітній історії, наприклад, у листах російських революціонерів з в'язниць. Секретний текст, написаний молоком між рядків зовні некри́вдного листа, проявлявся під час погладжування паперу гарячою праскою. Царська охранка[3] знала про цю секретну кореспонденцію й успішно її зчитувала.
Види симпатичного чорнила [ред.]
Як симпатичне чорнило можуть використовуватися найрізноманітніші речовини:[1]
| Чорнило | Проявник |
|---|---|
| Лимонна кислота (харчова) | Бензилоранж |
| Віск | CaCO3 або зубний порошок |
| Яблуневий сік | Нагрівання |
| Молоко | Нагрівання |
| Цибулевий сік | Нагрівання |
| Бруквовий сік | Нагрівання |
| Пірамідон (у спиртовому розчині) | Нагрівання |
| Зв'язуючі засоби для дезінфекції рота та глотки | Нагрівання |
| Галуни | Нагрівання |
| Слина | Дуже слабкий водний розчин чорнил |
| Фенолфталеїн | Розбавлений луг |
| Пральний порошок | Світло ультрафіолетової лампи |
| Крохмаль | Йодний настій |
| Аспірин | Солі заліза |
Використання симпатичного чорнила [ред.]
Застосування доброго чорнила (не говорячи про його виготовлення) має такі нюанси:
- Запис ведуть на аркуші паперу підвищеної якості тонким і довгим дерев'яним вістрям, просоченим потрібним чорнилом (наприклад, зубочисткою або сірником з ватою), тоненьким стерженьком фломастера, або тонким пензликом; головне, щоб дане "перо" не дряпало папір;
- І до, і після написання лист ретельно розгладжується з обох сторін по різних напрямках м'якою матерією, приховуючи тайнопис в поверхневому шарі паперу;
- Лист з тайнописом обробляється парою, а після затискається між сторінками об'ємної книги і добре висушують. Якщо на ньому з'являться сліди від "хімії" або вони будуть видні під ультрафіолетовими променями - запис бракується;
- Якщо все в порядку - то на аркуші з прихованою інформацією пишуть відкритий лист або ж якусь іншу нешкідливу фактуру (скажімо, вірш).
Страхуючись від аматорських спроб виявити тайнопис методом "тику", можна задіяти різні хитрощі, включаючи, скажімо, нітрування папери (спалахне при надмірному нагріванні) або ж виконання запису "светопером" (світлодіодом) на дуже чутливому до світла папері (написане зникає на тлі від засвічення при висвітленні денним світлом).
Для прояву тайнопису треба скористатися відповідним реактивом і належною методикою. Сам проявник тут наноситься через торкання - протирання губкою (ватним тампоном), через оббризкування з пульверизатора, або іншим оптимальним способом. У температурних варіаціях задіють прасування або нагрів біля електролампочки.
Примітки [ред.]
- ↑ а б Громов В.И., «Энциклопедия безопасности»
- ↑ «Вокруг Света» | Запитання-Відповідь | Для чого потрібне симпатичне чорнило?(рос.)
- ↑ Охра́нка — (русизм)
