Симфонічні етюди (Шуман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Симфоні́чні етю́ди (фр. Études Symphoniques), Op. 13 — цикл етюдів для фортепіано соло Роберта Шумана. Написані впродовж 1834—1837 років.

Початково етюди задумувались композитором як 16 варіацій на тему барона фон Фрікена і варіації на тему Генріха Маршнера. Пізніше Шуман зупинився на 12 різнохарактерних п'єсах, лише 9 з яких є варіаціями на вихідну тему. Головна тема — траурний марш — постійно перетворюючись, звучить у фіналі як урочистий марш. Повністю структура циклу виглядає наступним чином:

  • Theme — Andante
  • Etude I (варіація 1) — Un poco più vivo
  • Etude II (варіація 2) — Andante
  • Etude III — Vivace
  • Etude IV (варіація 3) — Allegro marcato
  • Etude V (варіація 4) — Scherzando
  • Etude VI (варіація 5) — Agitato
  • Etude VII (варіація 6) — Allegro molto
  • Etude VIII (варіація 7) — Sempre marcatissimo
  • Etude IX — Presto possibile
  • Etude X (варіація 8) — Allegro con energia
  • Etude XI (варіація 9) — Andante espressivo
  • Etude XII (Finale) — Allegro brillante.

Перша редакція була опублікована композитором 1837 року. 1852 року вийшла друга редакція етюдів, найбільших змін зазнали 3-й і 9-й етюди.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Jean-Pierre Bartoli, " Les Études symphoniques op.13 de Schumann : plaidoyer analytique pour le rejet des " Variations posthumes ", Analyse musicale 27 (avril 1992), p. 76-86.
  • Damien Ehrhardt, " Les Études symphoniques de Robert Schumann : projet d'intégration des variations posthumes ", Revue de musicologie 78/2 (1992), p. 289—306.
  • Damien Ehrhardt, La variation chez Robert Schumann. Forme et évolution, Lille, Septentrion, thèse à la carte, 1998.

Посилання[ред.ред. код]