Симфонія № 9 (Бетховен)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Симфо́нія №9 ор.125 Бетховена, ре мінор, завершена у 1824 році. Складається з 4-х частин:

Allegro ma non troppo, un poco maestoso
Molto vivace
Adagio molto e cantabile
Фінал (має складну структуру), на слова "Оди радості" (Ode an die Freude) Шиллера.

Дана симфонія є одним з найвідоміших здобутків класичної музики, видатним шедевром Бетховена, який написав її, будучи зовсім глухим.

Написана для подвійного складу симфонічного оркестру за винятком флейти піколо, контрафаготу, трьох тромбонів та розширеної секції ударних. Четверта частина (фінал) включає також змішаний хор і чотирьох солістів (сопрано, альт, тенор, бас). Тривалість - понад 70 хвилин.

Симфонії Людвіга ван Бетховена
№ 1 До мажор op. 21 \| № 2 Ре мажор op. 36 \| № 3 Мі-бемоль мажор op. 55 «Героїчна» \| № 4 Сі-бемоль мажор op. 60 \| № 5 до мінор op. 67 № 6 Фа мажор op. 68 «Пасторальна» \| № 7 Ля мажор op. 92 \| № 8 Фа мажор op. 93 \| № 9 ре мінор op. 125

Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.