Симфонія № 1 (Шнітке)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Перша симфонія Альфреда Шнітке написана в 19691974 роках. Симфонія має чотири частини:

  1. Senza Tempo. Moderato
  2. Allegretto
  3. Lento
  4. Lento. Allegro

Створена для великого симфонічного оркестру, симфонія є одним з головних досягнень Шнітке в алеаториці: багато фрагментів партитури являють собою лише загальну канву, у рамках якої музиканти можуть імпровізувати. Друга частина симфонії містить велику джазову імпровізацію. Шнитке використовує і традиції інструментального театру: на початку твору музиканти вбігають на сцену, у фіналі — поступово йдуть зі сцени під звуки фіналу «Прощальної симфонії» Й. Гайдна (так само, як це задумано й у самій симфонії Гайдна), а потім швидко повертаються під дзенькіт дзвонів. Симфонія містить партії інструментів, що грають за сценою (прийом, характерний симфоніям Г. Малера). Також значний вплив на концепцію симфонії Шнітке — симфонії Ч. Айвза і Л. Беріо.

Симфонія містить багато музичних цитат. Окрім згаданої вже «Прощальної симфонії», це — П'ята симфонія Л. ван Бетховена, Перший концерт П.І. Чайковського, «На прекрасному блакитному Дунаєві» Й.Штрауса, Жалобний марш із Другої сонати Ф. Шопена, «Смерть Озе» з «Перла Гюнта» Е. Гріга.[1]

Дозвіл на виконання симфонії підписав Родіон Щедрін.[2] Симфонія була вперше виконана 9 лютого 1974 року в Горькому; горьковским філармонічним оркестром під орудою Геннадія Рождественського. Друге виконання відбулося в Таллінні наприкінці 1975 року під керуванням Ері Класа (партію солюючої скрипки виконував Гідон Кремер).[1].

Симфонія була записана під керуванням Геннадія Рождественського[3]та Лейфа Сегерстама[4].

Музика Шнитке була використана Джоном Ноймайєром для балету „трамвай «Бажання»“ (1983).

Джерела[ред.ред. код]