Симфонія № 7 (Шостакович)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Симфо́нія № 7 до мажор, тв. 60, «Ленінградська» (рос. «Ленинградская») — симфонія Дмитра Дмитровича Шостаковича, одна з найвідоміших симфонічних творів 20 століття.

Створювалась композитором в 19411942 роках. Перші три частини написані в Ленінграді (закінчені в серпні 1941 року). Фінал симфонії, завершений у лютому 1942 року, композитор дописував у Куйбишеві. Уперше виконана в березні 1942 року в місті Куйбишеві, а 9 серпня 1942 твір прозвучав у блокадному Ленінграді, диригував Карл Ілліч Еліасберг.

Пізніше туристи з НДР зізнавались Еліасбергу, що

"Тоді, 9 серпня 1942 року, ми зрозуміли, що програємо війну. Ми відчули вашу силу, здатну перебороти голод, страх і навіть смерть..."[1]


Симфонія складається з 4-х частин загальною тривалістю близько 1 години 15 хвилин.

фрагменти
  1. Allegretto
  2. Moderato (poco allegretto)
  3. Adagio
  4. Allegro non troppo

Склад оркестру потрійний із включенням 6 труб, 6 тромбонів та 8 валторн (роздріблені на дві секції).

Ця симфонія особливо відома так званим «епізодом нашестя» з 1-ї частини, в якому 18-тактова маршова тема, акомпонована повторюваним ритмом малого барабану проходить 12 разів, з кожним разом все більш динамічно. Структурно цей епізод, що триває близько 11 хвилин, заміщає розробку сонатної форми, а за прийомами розвитку нагадує «Болеро» М. Равеля.

Традиційно цей марш розглядають як образ німецького нашестя, тоді як головна й побічна асоціювались з образом «радянського народу». В той же час пізніші дослідники звернули увагу на схожість головної теми та «теми нашестя», яка починається як ракоход першої теми.

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.mk.by/archiv/09.06.2007/rub8.php газета "Минский куртер"
музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.