Симінський Костянтин Костянтинович
| Костянтин Костянтинович Симінський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 лютого (5 березня) 1879 Милейчиці, Берестейський повіт, Російська імперія |
| Помер |
13 червня 1932 (53 роки).svg){kind=small} Київ |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Країна |
Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Київський політехнічний інститут |
| Галузь | будівельна механіка |
| Заклад | Київський політехнічний інститут імператора Олександра IId |
| Вчене звання | Професор |
| Членство | НАН України |
| Нагороди |
 |
| Автограф |
 |
Професор Костянти́н Костянти́нович Симі́нський (21 лютого (5 березня) 1879, Милейчиці, Берестейський повіт — 13 червня 1932) — інженер-дослідник будівельної механіки, професор (з 1914 року), дійсний член АН УРСР (з 1926 року; з 1931 року — її віце-президент).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 21 лютого (5 березня) 1879 року в місті Брест-Литовському в родині міщанина[джерело?]. Середню освіту отримав в Уманській школі землеробства і садівництва. У 1907 році закінчив Київський політехнічний інститут по кафедрі мостобудування, яку очолював Є. О. Патон.
В 1907—1932 роках працював викладачем Київського політехнічного інституту, де починав свій шлях асистентом і лаборантом (1907—1909), навчителем геодезії й топографічного креслення, графічної статики (1909—1910). В 1920—1921 роках — декан інженерно-будівельного факультету КПІ, в 1914—1932 роках — завідував кафедрою опору матеріалів. В 1924—1926 роках — проректор по навчальній частині. Одночасно працював у 1921—1932 роках директором Інституту технічної механіки АН УРСР (тепер Інститут механіки НАН України імені С. П. Тимошенка), в 1929—1932 роках — директор київської філії Науково-дослідного інституту споруд. Провадив педагогічну і методичну роботу в Київському університеті (1918—1919), в Інституті народного господарства (1922—1923), в Художньому інституті (1927), в Одеському політехнічному інституті (1918—1919). У 1914 році захистив дисертацію на тему: «До утворення просторових ферм для мостів» на звання ад'юнкта будівельної механіки. Після захисту дисертації обраний професором кафедри опору матеріалів, а в 1915 році завідувачем механічної лабораторії Київського політехнічного інституту.
У 1918—1919 роках К. Симінський активно пропагував українізацію, працював над укладенням української технічної термінології.
У 1914 році був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня.
Жив у Києві в садибі КПІ, будинок №4, квартира 52. Помер 13 червня 1932 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 13-2, ряд 13, місце 4).
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Основні наукові праці присвячені проблемі втомлюваності металу в мостах, деревині, дослідженню нових типів дерев'яних конструкцій, вивченню характеристик міцності кам'яних будівельних матеріалів.
Першим запропонував нові методи розрахунку і створення просторових стрижневих ферм залізничних мостів, дослідив нові типи дерев'яних просторових конструкцій для промислового і цивільного будівництва, розробив теорію міцності гранітів.
Автор науки з випробування міцності мостів та конструкцій. Брав активну участь у реорганізації вищої школи, загальній реформі Київського політехнічного інституту в 1920 році, був членом Державного науково-методичного комітету УРСР.
Автор 73 наукових праць, з них 33 монографії і наукові статті, 23 підручники і навчальних посібники, 17 методичних статей. Основні праці:
- «Будівельна механіка. Системи із зайвими невідомими» (1928);
- «Нерозрізні балки» (1930);
- «Технічна механіка» (1931);
- «Курс статики споруд» (1931);
- «Опір матеріалів» (1924);
- «Дерев'яні мости» (1915, у співавторстві з Є. О. Патоном).
Костянтин Симінський автор ряду винаходів, серед них:
- універсальна машина для дослідження матеріалів (1915);
- прилад для вимірів напруження в мостах (1922) та інших.
Література[ред. | ред. код]
- Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.287.
- Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 96696-254-2-4
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
