Синайський кодекс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сіна́йський ко́декс (Codex Sinaiticus; London, Brit. Libr., Add. 43725), умовне позначення א, або 01 [1] — один з найстаріших та найголовніших рукописів Нового Заповіту, написаний давньогрецькою мовою (діалект Койне), датується початком IV століття.
Сінайський кодекс, поряд з найдавнішими папірусами, александрійським, ватиканським та рядом інших стародавніх кодексів, є одним з найбільш цінних джерел, що дозволяють текстологам відтворювати оригінальний текст новозавітних книг. Кодекс був написаний у IV столітті та до середини XIX століття знаходився на Сінайському півострові в бібліотеці монастиря Святої Катерини. Сінайський кодекс було знайдено німецьким ученим Костянтином фон Тішендорфом (1815-1874) у 1844 році. Частина рукописи Старого Заповіту була втрачена, але новозаповітний текст зберігся повністю. У дійсності, Сінайський кодекс є єдиним грецьким унціальним рукописом з повним текстом Нового Заповіту. Крім біблійних текстів кодекс містить два твори ранніх християнських авторів II століття: «Послання Варнави» та (частково) Пастир Герма.
Грецький текст рукопису відбиває Александрійський тип тексту. I категорія Аланда [1].
Сінайський кодекс написаний на тонкому пергаменті, 38,1 см. на 33,7-35,6 см.
[ред.] Посилання
- Center for the Study of NT Manuscripts. Codex Sinaiticus (JPG)
- 1911 Facsimile of Codex Sinaiticus (PDF)
- Codex Sinaiticus at the Encyclopedia of Textual Criticism
[ред.] Література
- K. Aland, B. Aland, Der Text des Neuen Testaments, Duetsche Bibelgesellschaft, Stuttgart 1989.
- F.G. Kenyon, Our Bible and the Ancient Manuscripts (4th ed.), London 1939.
- B.M. Metzger, Manuscripts of the Greek Bible: An Introduction to Palaeography, Oxford University Press, Oxford 1981.
