Сингеніт
| Сингеніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Sgn[2] |
| Хімічна формула | K₂Ca(SO₄)₂·H₂O |
| Клас мінералу | сульфати |
| Nickel-Strunz 10 | 7.CD.35 |
| Dana 8 | 29.3.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний, молочно-білий, слабо-жовтий за рахунок включень[3] |
| Форма кристалів | призматичні, сплюснуті, пластинчасті агрегати[3] |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Просторова група | P21/m[3] |
| Спайність | досконала вздовж {110} і {100}, ясна вздовж {010}[3] |
| Твердість | 2,5[3] |
| Блиск | скляний[3] |
| Прозорість | прозорий до напівпрозорого[3] |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2,579–2,603 г/см3 (експериментальна), 2,575 г/см3 (теоретична)[3] |
| Розчинність | у воді — часткова |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення |
nα = 1,501 |
| Кут/Дисперсія оптичних осей | сильна[3] |
| Інші характеристики | |
| Подібні мінерали | полігаліт |
| Названо на честь | відношення (давньогрецька мова) |
 Сингеніт у Вікісховищі | |
Сингеніт — рідкісний мінерал, водний сульфат калію й кальцію острівної будови.
Назва[ред. | ред. код]
Сингеніт був відкритий у 1871—1872 роках у Прикарпатті, яке на той момент входило до складу Австро-Угорської імперії. Асистент (а згодом і професор) університету в Празі К. Врба отримав зразки кристалів солей із Калуша для колекції музею університету. У 1872 році мінералог і кристалограф В. Зефарович описав ці зразки як новий мінеральний вид під назвою сингеніт (від грец. συγγευής, сингенез — подібний). Назва була дана через подібність мінералу за хімічним складом та іншими ознаками до полігаліту — водного сульфату калію, кальцію і магнію[4].
Майже в той самий час, у 1871—1872 роках, професор геометрії Віденського технічного університету Р. Нємчик передав для дослідження декілька зразків кристалів солей з Калуша мінералогу кристалографу Я. Румфу, який їх описав як новий мінеральний вид під назвою калушит теж у 1872 році. Різниця в часі досліджень мінералу і публікацій про нього в декілька місяців визначила пріоритет назви сингеніт[4].
Опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: K2Ca(SO4)2∙H2O. Містить (%): K2O — 28,6; CaO — 17,1; SO3 — 48,8; H2O — 5,5.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює призматичні, сплюснуті кристали, кристалічні кірочки і пластинчасті агрегати. Двійники зростаюься по {100}. Спайність по {110} і {100} досконала, по {010} ясна. Мінерал безбарвний, злегка жовтуватий, молочно-білий; прозорий до напівпрозорого. Блиск скляний. Злом раковистий. Частково розчиняється у воді.
Утворюється переважно в умовах невисоких температур (40°С — 70°С) як вторинний мінерал в результаті дії розчинів, збагачених KCl i K2SO4, на ангідритові й галітові солі[4]. Сингеніт можна штучно отримати шляхом дії розчину K2SO4 на гіпс[5]. Він також міститься у затверділому цементі, який має відносно значну кількість калію[6].
У структурі сингеніту, ланцюжки, сформовані поліедрами кальцію, зшиваються тетраедрами сульфатних груп у листи паралельні [100]. У просторі між листами розміщені катіони калію[7].
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Сингеніт є досить рідкісним мінералом. Існують окремі рудопрояви є у Німеччині (Тюрингія), Італії, Франції, Австралії, Ботсвані, Китаї (провінція Хубей)[3] проте в прикарпатських соляних покладах (Калуш, Моршин, Стебник) він зустрічається відносно часто, де його знаходячись в асоціації з іншими мінералами — галітом, сильвіном, мірабілітом і глазеритом та гіпсом. Кристали сингеніту в прикарпатських родовищах досягають 3-5 см, а іноді 14 см завдовжки[4].
Зустрічається як продукт вулканічної діяльності у вигляді нальотів на лаві в кратері Халеахала (Гавайські острови), в порожнинах порід, утворених під час виверження Везувію в 1906 році, на Камчатці[3].
Також зустрічається в евапоритових відкладах як діагенетична фаза. Може асоціюватися і з біфосфамітом, афтиталітом, монетитом, вітлокітом[en], урицитом[en], брушитом[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Syngenite on Handbook of mineralogy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ а б в г Мінерали України у дзеркалі філателії // Світогляд. — 2011. — Т. 6, вип. 3. — С. 76-79. Архівовано з джерела 24 лютого 2022. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Comparative study of K2SO4 production by wet conversion from phosphogypsum and synthetic gypsum. Journal of Materials Research and Technology (англ.). Т. 8, № 3. 1 травня 2019. с. 2586—2596. doi:10.1016/j.jmrt.2019.02.013. ISSN 2238-7854. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Barnes, P.; Bensted, J. (1 листопада 2002). Structure and Performance of Cements, Second Edition (англ.). CRC Press. ISBN 978-0-203-47778-6.
- ↑ Hawthorne, Frank C.; Krivovichev, Sergey V.; Burns, Peter C. (1 січня 2000). The Crystal Chemistry of Sulfate Minerals. Reviews in Mineralogy and Geochemistry (англ.). Т. 40, № 1. с. 1—112. doi:10.2138/rmg.2000.40.1. ISSN 1529-6466. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 9 грудня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сингеніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Сингеніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- (англ.) https://www.mindat.org/min-3856.html [Архівовано 7 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- (англ.) Syngenite on Mineralogy Database [Архівовано 15 квітня 2005 у Wayback Machine.]
- (англ.) Syngenite on RRUFF [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.], доступ до CIF[en]-файлу
