Синди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдський воїн. Вапнякова статуя, I сторіччя н. е.. Історико-археологичній музей, Керч.

Си́нди, Сінди (грец. Σινδοί, Herod, IV, 28) — одне з меотських племен, які у 1000-і роки до Р. Х. жили на Таманському півострові та прилеглому до нього узбережжі Чорного моря (Pontus Euxinus) у підніжжях Кавказу і в пониззі Кубані[1]. Їхній край називався Сіндис (Sindice)[2].

Згадуються у творах Геродота, Страбона, Псевдо-Скілака.

Сусідами Синдів були племена дандаріїв, фатеїв, торетів і керкетів.

За етнічним походженням Синди, можливо, були близькими до кіммерійців.

Їх ім'я було записане по-різному: Мела(Mela) називає їх Сіндонес[3], Люсіан[4], Сіндіаної (Sindianoi).

Страбон описує їх проживаючими вздовж Palus Maeotis, серед Меотів (Maeotae), Dandarii, Toreatae, Agri, Arrechi, Tarpetes, Obidiaceni, Sittaceni, Dosci, і Aspurgiani[5].

Основні зайняття: хліборобство, рибальство, ремесло й торгівля (здебільшого з греками)[1]. Займалися в основному землеробством; були розвинені рибальство і ремесла (ливарне, ковальське, гончарне). Значного розвитку досягла торгівля, особливо хлібом (з Урарту та грецькими містами — з 6 ст. до Р. Х.), яку Синди вели через власні порти — Синдську гавань (Синдик; з 4 сторіччя називалася також Горгіппія), Корокондаму.

У 500–350 рр. до Р. Х. виникла синдська держава Синдика[1], у 400–300 рр. до Р. Х. вони увійшли до складу Боспорського царства і зазнали значної еллінізації[1].

Синди вели війни зі скіфами. У 4 ст. до Р. Х. держава синдів втратила незалежність і увійшла до складу Боспорського царства. Синдська шляхта увійшла до правлячої боспорської аристократії і мала значний влив на політику держави.

Їм належали міста: морський порт Синда (Sinda), Хермонаса (Hermonassa), столиця Ґоргіпія (Gorgippia), і Аворас (Aborace)[6].

Серед чорноморських племен Синди були найбільш еллінізовані. Синди, особливо їхня знать, засвоїли мову, культуру, релігійні вірування греків. У перших 1-200 роках нашої ери синди були повністю асимільовані сарматами[1].

Археологічна пам'ятка про синдів — група могил «Сім братів» й руїна Синдики — Семибратне городище.

Микола Дамаській описав їх своєрідний звичай накидання на могилу небіжчика риби з кількістю ворогів, яких він переміг[7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д стор. 2814–2815, том 8, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р. ISBN 966-7155-02-1
  2. Herod. l. c.; Hipponax. p. 71, ed. Welck.; Hellanic. p. 78; Dionys. Per. 681; Steph. B. p. 602; Amm. Marc. xxii. 8. § 41, &c.
  3. Sindones (ii. 19)
  4. Lucian (Tox. 55)
  5. Страбон. xi. 2. 11
  6. Страбон XI. 2, et. seq.
  7. Nicolaus Damascenus (p. 160, ed. Orell.)

Джерела[ред.ред. код]