Синди

Синдський воїн. Вапнякова статуя, I сторіччя н. е.. Історико-археологичній музей, Керч.

Си́нди, Сінди (грецою: Σινδοί, Herod. IV. 28)- одне з меотських племен, які у 1000-1 рр. до РХ жили на Таманському півострові та прилеглому до нього узбережжі Чорного моря (Pontus Euxinus) у підніжжях Кавказу і в пониззі Кубані. Їхній край називався Сіндис (Sindice) (Herod. l. c.; Hipponax. p. 71, ed. Welck.; Hellanic. p. 78; Dionys. Per. 681; Steph. B. p. 602; Amm. Marc. xxii. 8. § 41, &c.).

Згадуються у творах Геродота, Страбона, Псевдо-Скілака.

Сусідами Синдів були племена дандаріїв, фатеїв, торетів і керкетів.

За етнічним походженням Синди, можливо, були близькими до кіммерійців.

Їх ім'я було записане по-різному: Мела(Mela) називає їх Сіндонес (Sindones (ii. 19)), Люсіан (Lucian (Tox. 55)), Сіндіаної (Sindianoi).

Страбон описує їх проживаючими вздовж Palus Maeotis, серед Меотів (Maeotae), Dandarii, Toreatae, Agri, Arrechi, Tarpetes, Obidiaceni, Sittaceni, Dosci, і Aspurgiani. (Страбон. xi. 2. 11)

Основні зайняття: хліборобство, рибальство, ремесло й торгівля (здебільшого з греками). Займалися в основному землеробством; були розвинені рибальство і ремесла (ливарне, ковальське, гончарне). Значного розвитку досягла торгівля, особливо хлібом (з Урарту та грецькими містами -з 6 ст. до Р. Х.), яку Синди вели через власні порти — Синдську гавань (Синдика; з 4 сторіччя називалася також Горгіппія), Корокондаму.

У 500—350 рр. до Р.Х. виникла синдська держава, у 400—300 рр. до Р.Х. вони увійшли до складу Боспорського царства і зазнали значної еллінізації.

У 5-4 ст. до Р. Х. існувала Синдська держава. Синди вели війни із скіфами. У 4 ст. до Р. Х. держава синдів втратила незалежність і увійшла до складу Боспорського царства. Синдська шляхта увійшла до правлячої боспорської аристократії і мала значний влив на політику держави.

Їм належали міста: морський порт Синда (Sinda), Хермонаса (Hermonassa), столиця Ґоргіпія (Gorgippia), і Аворас (Aborace). (Страбон XI. 2, et. seq.)

Серед чорноморських племен Синди були найбільш еллінізовані. Синди, особливо їхня знать, засвоїли мову, культуру, релігійні вірування греків. У перших 1-200 роках синди були повністю асимільовані сарматами.

Археологічна пам'ятка по синдах — група могил «Сім братів» й руїна Синдики - Семибратне городище.

Микола Дамаській (Nicolaus Damascenus (p. 160, ed. Orell.)) описує їх своєрідний звичай накидання на могилу небіжчика риби кількістю ворогів кого він переміг.

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.