Синдром Аспергера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Аспергера
Спеціальність психіатрія
Препарати рисперидон[1], оланзапін[1], арипіпразол[1][2], флуоксетин[1][3][4], флувоксамін[1][3][4], сертралін[1][3][4] і метилфенідат[5]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6A02.0
МКХ-10 F84.5
OMIM 608638
DiseasesDB 31268
MedlinePlus 001549
eMedicine ped/147
MeSH D020817
CMNS: Asperger syndrome у Вікісховищі

Синдро́м А́спергера — одне з п'яти загальних (первазивних) порушень розвитку, які характеризуються серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять. Синдром іноді називають формою високофункціонального аутизму (тобто аутизму, за якого здатність функціювати відносно збережена).

Особи із синдромом Аспергера в популяції трапляються рідко, й вони не схожі на розумово відсталих, адже володіють, як мінімум, нормальним або ж високим інтелектом, але нестандартними чи слаборозвиненими соціальними здібностями; часто через це їхні емоції та соціальний розвиток, а також інтеграція відбуваються зазвичай пізніше. Синдром часто характеризується також вираженою незграбністю.[6]

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Синдром одержав назву на честь австрійського психіатра і педіатра Ганса Аспергера (нім. Hans Asperger), який у 1943 році описав спостереження за близько 400 дітьми, що відрізнялися від однолітків відсутністю здібностей до невербальної комунікації, обмеженою емпатією до однолітків і фізичною незграбністю. Сам Аспергер використав термін «аутистична психопатія».[7]

Термін «синдром Аспергера» запропонувала до медичного вжитку англійський психіатр Лорна Вінг (англ. Lorna Wing) у публікації 1981 року[8]. Сучасна концепція синдрому з'явилася у 1981 році[9] і, після періоду популяризації, на початку 1990-х були вироблені діагностичні стандарти.[10] З приводу різних аспектів синдрому все ще залишається багато невирішених питань. Так, невідомо, чи відрізняється цей синдром від високофункціонального аутизму;[11] частково з цієї причини, не встановлена його поширеність.[12] Запропонували взагалі відмовитися від діагнозу «синдром Аспергера», замінивши його на діагноз «хвороба аутистичного спектра» із зазначенням ступеня тяжкості.[13]

Причини виникнення[ред. | ред. код]

Точна причина синдрому невідома. Хоча дослідження припускають можливість генетичної бази,[12] але не існує відомої генетичної етіології.[14][15] Нейровізуалізація також не ідентифікує ясної загальної патології.[12] Немає і єдиного лікування, а дані на користь ефективності наявних методів підтримки обмежені.[12] Підтримка має на меті покращення симптомів і функціювання, та спирається на поведінкову терапію, зосереджуючись на специфічних дефіцитах, спрямована на коригування низьких комунікаційних здібностей, нав'язливих або повторюваних рутинних дій і фізичної незграбності.[16] Стан більшості дітей поліпшується у міру дорослішання, але соціальні та комунікаційні проблеми можуть залишитися. Деякі дослідники та особи із синдромом Аспергера вважають правильним розглядати синдром Аспергера як відмінність, а не інвалідність, яку треба лікувати.[17][18]

У масовій культурі[ред. | ред. код]

У кіно[ред. | ред. код]

  • У серіалі "Медики чикаго",кардіохірург доктор Лейтем, якого грає актор Ато Ессонда, має синдром Аспергера.
  • У 2007 році вийшла кінострічка «Бен Ікс» про молодого хлопця із синдромом Аспергера, замкнутого у фентезійному світі MMORPG ArchLord.
  • У 2009 році вийшов повнометражний мультфільм «Мері та Макс» про 8-річну дівчинку з Австралії та 44-річного чоловіка з Нью-Йорка із синдромом Аспергера. Вони листуються впродовж 18 років.
  • У фільмі «Дорогий Джон» є герої з подібними формами аутизму, які описують словом англ. autistic.
  • У фільмі «Мене звати Хан» герой із синдромом Аспергера хоче зустрітися з президентом, щоб повідомити йому, що він не терорист.
  • У фільмі «Моцарт і кит[en]» (2005) з Джошем Гартнеттом і Радою Мітчелл, актори грають двох закоханих, що мають синдром Аспергера.
  • У фільмі «У космосі почуттів не буває» (швед. «I rymden finns inga känslor») (2010) 18-річний Симон з синдромом Аспергера шукає нову подругу для свого старшого брата.
  • У венесуельській теленовелі «Ідеальна жінка» (Venevision, 2010) у головної героїні Мікаели Гомес діагностовано синдром Аспергера.
  • У британській короткометражці «Мовчазні речі» («Silent Things») головний герой Джек — хворий на синдром Аспергера, а його подруга — має аутизм.
  • У фільмі «Надзвичайно гучно і неймовірно близько» головний герой — хлопчик 11 років Оскар Шелл, ймовірно, має синдром Аспергера.
  • Стрічка «Адам» («Adam») розповідає про взаємини між молодим чоловіком, хворим на синдром Аспергера, та його сусідкою.
  • У фільмі «Джейн хоче хлопця» («Jane Wants a Boyfriend») Режисер: Вільям Салліван; Дата виходу: 11 листопада 2015 року. Сумна(?) історія про життя дівчини з синдромом Аспергера. Вона пробує знайти собі хлопця за допомогою старшої сестри.
  • 2015 року вийшла кінострічка «Відпадний препод 2» (нім. Fack ju Göhte 2), де один з учнів пана Мюллера мав синдром Аспергера.
  • У фільмі «Смак чудес» герой із синдромом Аспергера закохується.
  • У фільмі «Тіло і душа» (угор. Testről és lélekről) — 2017 року, поставленому режисеркою Ільдіко Еньєді, головна героїня має синдром Аспергера.
  • Корейський фільм «Людина з планом» (англ. The Plan Man), 2014 р. — романтична комедія. Синдром Аспергера має головний герой.
  • Фільм Сніговий пиріг (англ. Snow Cake), 2006 р., реж. Марк Еванс. Синдром у головної героїні. Фільм демонструвався й обговорювався на ІІ Міжнародній конференції з проблем аутизму в Уельсі.
  • У фільмі "Нічний портьє" (2020) Майкла Кристофера про портьє-аутиста, що став свідком вбивства.
  • «Темпл Грандін» — американський біографічний драматичний фільм 2010 року, присвячений Темпл Грандін — жінці з аутизмом, що здійснила революцію в практиці гуманного поводження з худобою на тваринних ранчо і скотобійнях.

У серіалах[ред. | ред. код]

  • У серіалі «Доктор Хаус» Марта Мастерз, за словами акторки, яка її зіграла, має синдром Аспергера.
  • Один з героїв серіалу «Юристи Бостона» Джеррі Есперсон (Крістіан Клеменсон) має синдром Аспергера. Джеррі часто тримає руки на стегнах, підстрибує і гарчить. Попри дивну поведінку, він — талановитий юрист і справжній професіонал у сфері фінансового права.
  • У серіалі «Батьківство» (Parenthood, 2010) один із головних героїв дізнається, що у його сина синдром Аспергера.
  • В американському серіалі «Анатомія пристрасті» (інша назва «Анатомія Грей») синдром Аспергера має кардіохірургиня Вірджинія Діксон.
  • У канадському серіалі «Регенезіс» один з головних героїв біохімік Боб Мельников (Дмитро Чеповецький) має синдром Аспергера.
  • В американському телесеріалі «Вплив» одна з героїнь — злодійка Паркер має деякі ознаки, притаманні синдрому Аспергера.[19]
  • Синдрому Аспергера присвячена восьма серія п'ятнадцятого сезону анімаційного серіалу «Південний Парк»South Park») «Ass Burgers».
  • У телеситкомі «Спільнота»Community»), один з головних героїв, Ебед, регулярно виказує ознаки синдрому Аспергера, іноді навіть переходячи в стан, близький за симптомами до аутизму.
  • В аніме-серіалі «Sakurasou no Pet na Kanojo» (укр. «Кішечка із Сакурасо») у головної героїні, Масіро Сііни, всі ознаки синдрому Аспергера. Вона не тільки не вміє налагоджувати стосунки з оточенням, але й навіть не може повноцінно доглядати за собою. Утім, вона — геніальна художниця.
  • У дансько-шведському серіалі «Міст» синдром Аспергера у головної героїні, офіцерки шведської поліції Саги Нурен.
  • У серіалі «Теорія великого вибуху» один з головних героїв Шелдон Купер має всі ознаки синдрому Аспергера.
  • В українському серіалі «Новенька», який вийшов у 2019 році, один з героїв — маленький син Анатолія Огнієвського, директора елітної школи, має синдром Аспергера.
  • У серіалі «Перші ластівки» студент Іван Кожух має цей синдром.
  • У шведському підлітковому серіалі «Молоді монархи» сестра одного з головних героїв Сімона, Сара, живе з цим синдромом.

У літературі[ред. | ред. код]

  • 2003 року вийшла книжка «Дивний випадок із собакою вночі» Марка Геддона, написана від імені підлітка-аутиста.
  • 2011 року опубліковано книгу Дж. Піколт «Домашні правила» про хлопця, який мав синдром Аспергера.
  • У книзі «Хлопчик, який впав на землю»The boy who fell to earth») хлопчик має синдром Аспергера[20]
  • У новелі американської письменниці Кетрін Ерскін «Пересмішник» (2010) головна героїня, маленька дівчинка Кейтлін, має синдром Аспергера.
  • У головної героїні трилогії «Міленіум» Стіга Ларссона Лісбет Саландер підозрюється подібне захворювання. Однак остаточний діагноз їй так і не поставили. Вона не змогла закінчити школу. У 12 років вона потрапила до лікарні для душевнохворих. Коли вона виписалася звідти, її визнали недієздатною. Але попри це вона володіє фотографічною пам'яттю і є однією з найкращих хакерів у Швеції.
  • У романі «Vremena Goda» Анни Борисової (один з псевдонімів Григорія Чхартишвілі) синдром Аспергера має персонаж, якого звати Емен.
  • У романі-трилері «Дружина мого чоловіка» письменниці Джейн Коррі синдром Аспергера мають три персонажі — Деніела, Тома та Джо.
  • 2017 року у видавництві «Віват» вийшла книга Марка Лівіна «Ріки та дороги», де головний герой Матвій має синдром Аспергера, окрім того, описаний внутрішній шлях «подолання» хлопцем своїх страхів.

У суспільстві[ред. | ред. код]

  • Синдром Аспергера, ймовірно має відомий винахідник і бізнесмен Ілон Маск. Він повідомив про це у шоу Saturday night у 2021 році.[21]
  • Ентоні Гопкінс, відомий голлівудський актор зізнався, що в 70 років йому діагностували синдром Аспергера. В юності йому було важко вчитися через дислексію.
  • Ґрета Тунберг — шведська еко-активістка, що виступає за протидію глобальному потеплінню та зміні клімату.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Klin A. Asperger's syndrome // Adolescent medicine clinics — 2006. — Vol. 17, Iss. 3. — P. 771–88; abstract xiii. — ISSN 1547-3368
  2. Ching H., Pringsheim T. Aripiprazole for Autism Spectrum Disorders (ASD) // Cochrane Database of Systematic ReviewsCochrane, 2011. — ISSN 1469-493X; 1361-6137doi:10.1002/14651858.CD009043
  3. а б в Baskin J. H., Sperber M., Price B. H. Asperger syndrome revisited // Reviews in neurological diseases — 2006. — Vol. 3, Iss. 1. — P. 1–7. — ISSN 1545-2913; 1949-4378
  4. а б в Foster B., King B. H. Asperger syndrome: to be or not to be? // Current Opinion in PediatricsLippincott Williams & Wilkins, 2003. — Vol. 15, Iss. 5. — P. 491–494. — ISSN 1040-8703; 1531-698X; 1080-8116doi:10.1097/00008480-200310000-00008
  5. Myers S. M., Johnson C. P. Management of Children With Autism Spectrum Disorders // Pediatr.American Academy of Pediatrics, 2007. — Vol. 120, Iss. 5. — P. 1162–1182. — ISSN 0031-4005; 1098-4275; 0210-5721doi:10.1542/PEDS.2007-2362
  6. F84.5
  7. Whonamedit? — A dictionary of medical eponyms. Hans Asperger. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 30 червня 2016. 
  8. Wing L (1981). Asperger's syndrome: a clinical account. Psychol Med. 11 (1): 115–29. doi:10.1017/S0033291700053332. PMID 7208735. Архів оригіналу за 17 серпня 2007. Процитовано 7 лютого 2015. 
  9. Klin A, Pauls D, Schultz R, Volkmar F (2005). Three diagnostic approaches to Asperger syndrome: Implications for research. J of Autism and Dev Dis. 35 (2): 221–34. doi:10.1007/s10803-004-2001-y. PMID 15909408. 
  10. Woodbury-Smith MR, Volkmar FR (January 2009). Asperger syndrome. Eur Child Adolesc Psychiatry. 18 (1): 2–11. doi:10.1007/s00787-008-0701-0. PMID 18563474. 
  11. Klin A (2006). Autism and Asperger syndrome: an overview. Rev Bras Psiquiatr. 28 (suppl 1): S3–S11. doi:10.1590/S1516-44462006000500002. PMID 16791390. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 6 вересня 2013. 
  12. а б в г McPartland J, Klin A (2006). Asperger's syndrome. Adolesc Med Clin. 17 (3): 771–88. doi:10.1016/j.admecli.2006.06.010. PMID 17030291. 
  13. 299.80 Asperger's Disorder. DSM-5 Development. American Psychiatric Association. Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 21 грудня 2010. 
  14. Matson JL, Minshawi NF (2006). Etiology and prevalence. Early intervention for autism spectrum disorders: a critical analysis. Amsterdam: Elsevier Science. с. 33. ISBN 0-08-044675-2. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 6 вересня 2013. 
  15. Klauck SM (2006). Genetics of autism spectrum disorder (PDF). Eur J of Hum Genet. 14 (6): 714–720. doi:10.1038/sj.ejhg.5201610. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 6 вересня 2013. 
  16. National Institute of Neurological Disorders and Stroke (NINDS) (31 липня 2007). Asperger syndrome fact sheet. Архів оригіналу за 21 серпня 2007. Процитовано 24 серпня 2007.  NIH Publication No. 05-5624.
  17. Clarke J, van Amerom G (2007). 'Surplus suffering': differences between organizational understandings of Asperger's syndrome and those people who claim the 'disorder'. Disabil Soc. 22 (7): 761–76. doi:10.1080/09687590701659618. 
  18. Baron-Cohen S (2002). Is Asperger syndrome necessarily viewed as a disability?. Focus Autism Other Dev Disabl. 17 (3): 186–91. doi:10.1177/10883576020170030801.  A preliminary, freely readable draft, with slightly different wording in the quoted text, is in: Baron-Cohen S (2002). Is Asperger's syndrome necessarily a disability? (PDF). Cambridge: Autism Research Centre. Архів оригіналу за 17 грудня 2008. Процитовано 2 грудня 2008. 
  19. Dean Devlin, creator of Leverage - CliqueClack Interview | CliqueClack. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 26 січня 2013. 
  20. Review: Kathy Lette's The Boy Who Fell to Earth [Архівовано 6 червня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
  21. Ілон Маск зізнався, що у нього синдром Аспергера, і обвалив Dogecoin. BBC News Україна (укр.). Процитовано 8 січня 2023.