Синдром Бехчета
| Синдром Бехчета |
|
| МКХ-10 | 35.2 |
|---|---|
| МКХ-9 | 279.4 |
| OMIM | 109650 |
| DiseasesDB | 1285 |
| eMedicine | med/218 ped/219 |
| MeSH | D001528 |
Синдром Бехчета (Хвороба Бехчета) — хронічне автоімунне захворювання, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок геніталій, очей (ірит, увеїт, іноді сліпота) та часто залученням у процес внутрішніх органів (плеврит, бронхопневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт та ін.). Іноді на шкірі з'являються висипи вузлуватої еритеми, невеликі гнійники, фурункулоподібні елементи.
Є дві гіпотези виникнення захворювання. Перша припускає генетичну схильність до виникнення хвороби, друга — автоімунна гіпотеза, підтверджується наявністю у крові хворих циркулюючих імунних комплексів, які скупчуються у тканинах та викликають їхнє пошкодження.
Для диференціювання необхідне визначення кількості Т-лімфоцитів, співвідношення Т- та В-лімфоцитів, реакція прямої імунофлюоресценції пошкодженої тканини та імуноморфологічне вивчення елементів ураження.
Лікування проводять загальноукріплюючими, десенсибілізуючими засобами, при необхідності — кортикостероїдними препаратами. Місцево проводять санацію ротової порожнини у міжрецидивний період, аплікації на афтозні елементи ферментних препаратів, знеболюючі засоби, кератопластичні мазі. При наявності неврологічних симптомів показана седативна терапія.
Джерела [ред.]
- Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
- Синдром Бехчета
