Синдром Бехчета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдром Бехчета
МКХ-10 M35.2
МКХ-9 279.4
OMIM 109650
DiseasesDB 1285
eMedicine med/218 ped/219

derm/49 oph/425

MeSH D001528

Синдром Бехчета (Хвороба Бехчета) — хронічне автоімунне захворювання, що проявляється афтозним стоматитом, ураженням слизових оболонок геніталій, очей (ірит, увеїт, іноді сліпота) та часто залученням у процес внутрішніх органів (плеврит, бронхопневмонія, міокардит, менінгоенцефаліт та ін.). Іноді на шкірі з'являються висипи вузлуватої еритеми, невеликі гнійники, фурункулоподібні елементи.

Є дві гіпотези виникнення захворювання. Перша припускає генетичну схильність до виникнення хвороби, друга — автоімунна гіпотеза, підтверджується наявністю у крові хворих циркулюючих імунних комплексів, які скупчуються у тканинах та викликають їхнє пошкодження.

Для диференціювання необхідне визначення кількості Т-лімфоцитів, співвідношення Т- та В-лімфоцитів, реакція прямої імунофлюоресценції пошкодженої тканини та імуноморфологічне вивчення елементів ураження.

Лікування проводять загальноукріплюючими, десенсибілізуючими засобами, при необхідності — кортикостероїдними препаратами. Місцево проводять санацію ротової порожнини у міжрецидивний період, аплікації на афтозні елементи ферментних препаратів, знеболюючі засоби, кератопластичні мазі. При наявності неврологічних симптомів показана седативна терапія.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
  2. Синдром Бехчета