Синдром високого маку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Синдром високого маку (англ. Tall poppy syndrome — TPS) — зневажливий термін, що описує соціальний феномен за якого обдаровані від природи особи зневажаються, зазнають нападок та ганьбляться через свої здібності чи досягнення, які вирізняють їх з-поміж оточення. Вживається здебільшого у США, Канаді, Австралії та інших країнах Англосфери. В Австралії значення терміну розширилося і стало не лише негативним.

Походження[ред.ред. код]

Лоуренс Альма-Тадема (англ.) «Тарквіній Гордий», зображено короля, який отримує лавр, маки на передньому плані — посилання на алегорію про «високий мак».

Термін походить із згадки у Геродотовій «Історії» (Кн. 5, 92f), «Політиці» Аристотеля (1284a) та «Історії Риму» Лівія (кн. 1).
Геродот, Історія, кн. 5, 92-f:

[Періандр] послав до Трасібула вісника з запитанням, який державний устрій йому встановити, щоб якнайкраще владарювати в місті і щоб бути йому поза небезпекою.

Трасібул повів ту людину, яку прислав до нього Періандр, за місто в поле і зайшов із нею на засіяну ниву і, походжаючи з вісником серед колосся, запитував його про його подорож із Корінфа до Мілета і ввесь час повертався до цієї розмови, а коли бачив, що якийсь колос перевищував інші, він виривав його і кидав на землю, так що винищував найкращу і найдовшу на зріст частину колосся. І коли він так пройшов від краю і до краю все поле, не сказавши вісникові ні слова у відповідь на його запитання, він відіслав його назад. Коли вісник повернувся в Корінф, Періандр нетерпляче хотів довідатися про пораду Трасібула. Проте, вісник сказав йому, що той не дав йому жодної поради і він не міг зрозуміти, до якої людини він його послав, до якогось зовсім божевільного на його думку, яка не здає собі справи з своїх учинків, і почав розповідати Періандрові, як він бачив, що робив Трасібул. Проте, Періандр зрозумів, що це означало, і витлумачив це собі, а саме, що Трасібул радив йому повбивати видатних громадян і тоді він виявив громадянам усю свою лютість[1].

Саме маки згадуються у праці Тита Лівія щодо римського короля-тирана Тарквінія Гордого. Лівій пише, що Тарквіній прийняв посланця від свого сина Секста Тарквінія, який питав, що йому робити далі в Габії, адже він там уже став всемогутнім. Замість відповіді Тарквіній повів посланця у сад, узяв дрючок і почав розмахувати ним, скошуючи таким чином найвищі маки. Посланець, не дочекавшись відповіді, повернувся у Габій і переповів Сексту побачене. Секст зрозумів, що батько порадив йому стратити найбільш видатних габійців, що і зробив потому.[2]

Вживання[ред.ред. код]

В Австралії фраза вперше згадується у 1864 році[3], проте загальновживаною вона стала у 1931, коли прем’єр-міністр Нового Південного Уельсу Джек Ленг (англ.) описав свою егалітарну політику як «рубання голів "високим макам"». «Пан Ленг змусив декого з "великих маків" страждати, тих кого вдалося»[4].

Перед тим, як стати прем’єр-міністром Великої Британії Маргарет Тетчер пояснила свою філософію американській аудиторії як "дозволити вашим макам рости високими".[5]

Зв’язок з іншими культурами[ред.ред. код]

Концепція «закону Янте» (janteloven) у Скандинавії та «A kent yer faither» (англ.: «I knew your father» ‘я знав твого батька’) у Шотландії дуже близькі синдрому високого маку англомовних кран. У Голандії аналогічний феномен має назву Maaiveldcultuur ‘культура [вкорочення до] рівня ґрунту’.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Геродот. «Книга V: Терпсихора». Історії в дев’яти книгах. 
  2. Livius, Titus. «The Earliest Legends: 1.54». The History of Rome, Vol. I. University of Virginia Library: Electronic Text Center. 
  3. Empire (Sydney, NSW : 1850–1875, newspaper), 8 December 1864, p5
  4. Canberra Times, 26 July 1934, p1
  5. Comfort, Nicholas (1993). Brewer's Politics. Cassell. с. 599. ISBN 0-304-34085-5.