Синдром хронічної втоми

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдром хронічної втоми
МКХ-10 G93.3
МКХ-9 780.71
DiseasesDB 1645
MedlinePlus 001244
eMedicine med/3392 ped/2795
MeSH D015673

Синдром хронічної втоми — хвороба з групи герпесвірусних інфекцій, що спричняється герпесвірусом людини 7-го типу (ГВЛ—7, HHV—7), має прояви у вигляді хронічної втоми протягом шести місяців.

Історія вивчення[ред.ред. код]

Перша епідемія синдрому хронічної втоми зафіксована у США в курортному містечку Інклайн-Віллидж. До лікарів звернулась купа пацієнтів зі скаргами на хронічну втому та безсилля, малоенергійність, пригнічений настрій до депресії, немотивовані болі в суглобах та м'язах.

Вірусологічні дослідження[ред.ред. код]

Удосконалена система бактерологічного та вірусологічного пошуку виявила у цього контингенту ураженість вірусом гарпесу 7-го типу. Всього цих типів вісім за даними на 20 століття.

Особливості[ред.ред. код]

Людина інфікується вірусом герпесу людини 7-го типу в дитинстві або юності. Серед шляхів інфікованості — повітряно-крапляний.

Вірус гарпесу людини 7-го типу має значне поширення та віднайдений у 80 відсотків людей. Клінічні прояви найпоширеніші серед людей 25 — 50 років.

Часто вірус перебуває в неактивованій формі і переходить в активну форму лише в часи і випадки зниження імунітету — після неконтрольованих вірусних хвороб (наприклад, грипу), важких стресів, загострень хронічних інфекцій.

На клітинному рівні герпес 7-го типу вражає лімфоцити. Це значно ускладнює діагностику, бо навіть обстеження імунної системи не прояснюють картину. Кількість лімфоцитів нібито цілком достатня, але вони функціонально недостатні, їх захисна функція не спрацьовує після ураження вірусом.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Основні симптоми синдрому хронічної втоми: 1. Раптове виникнення виснажливої слабості 2. Втома прогресує і не проходить після відпочинку 3. У хворого майже вдвічі знизилася працездатність за останні шість місяців 4. Немає інших видимих причин або хвороб, які можуть викликати неминущу втому

Малі симптоми синдрому хронічної втоми:

# Прогресуюча або тривала втома, особливо виражена після будь-яких фізичних навантажень, які раніше переносилися легко
# Низькотемпературна лихоманка
# Часта біль у горлі
# Хворобливість в лімфовузлах
# М'язова слабкість
# Міалгія - біль у м'язах
# Розлад сну (безсоння або, навпаки, сонливість)
# Головний біль незвичайного характеру
# Мігруючий біль у суглобах
# Нейропсихічні розлади: підвищена чутливість до яскравого світла, розлад зору (плями перед очима), забудькуватість, дратівливість, нерішучість, зниження розумової активності і здатності до концентрації уваги
#Депресія.
 

Отже, головним діагностичним критерієм синдрому хронічної втоми є постійна втома зі зниженням працездатності, що виникає на тлі звичайного здоров'я, що триває не менше 6 місяців і не пов'язана з іншими захворюваннями. Одним з провідних симптомів при синдромі хронічної втоми є виснажуваність, особливо чітко виявляється при дослідженні спеціальними методами вивчення працездатності (таблиці Шульте, коректурна проба і пр.), проявляється як гіпостенічний або гіперстенічний синдроми. З явищами виснаження при синдромі хронічної втоми безпосередньо пов'язана і недостатність активної уваги, що проявляється як збільшення кількості помилок. Синдром хронічної втоми відрізняється від транзиторного стану слабкості у здорових людей і у хворих з різними захворюваннями в початковій стадії і в стадії реконвалесценції за тривалістю і вираженості психосоматичних порушень. Клінічні прояви синдрому хронічної втоми порівнювані з класичним уявленням про хворобу, як самостійну нозологічну одиницю.

Типовими клінічними проявами для розвивається синдрому хронічної втоми на ранніх стадіях є:

# слабкість, швидка стомлюваність, наростаючі розлади уваги,
# підвищена подразливість і нестійкість емоційно-психічного стану;
# повторювані і наростаючі головні болі, не пов'язані з будь-якою патологією;
# розлади сну і неспання у вигляді денної сонливості та безсоння вночі; прогресуюче на цьому тлі зниження працездатності, що змушує хворих використовувати різні психостимулятори з одного боку і снодійні з іншого;
# типові: часте і інтенсивне куріння з метою розумової стимуляції вдень, щоденні вечірні прийоми алкоголю для зняття нервово психічні порушення ввечері, що приводить до широкого поширення побутового пияцтва;
# зниження ваги (незначне, але чітко відзначене хворими) або, для груп матеріально забезпечених осіб, що ведуть фізично малоактивний спосіб життя, ожиріння I-II стадій;
# болі в суглобах, зазвичай великих і хребті;
# апатія, безрадісний настрій, емоційна пригніченість.
(!) Досить важливим є те, що дана симптоматика тече прогресивно і не може бути пояснена ніякими соматичними захворюваннями. Більш того, при ретельному клінічному обстеженні не вдається виявити ніяких об'єктивних змін стану організму - лабораторні дослідження показують відсутність відхилень від норми.

Див. також[ред.ред. код]

Лікування[ред.ред. код]

Вважається, що ефективної монотерапії синдрому хронічної втоми не існує; (!) терапія повинна бути комплексною і строго індивідуалізованою. Однією з важливих умов лікування є також дотримання охоронного режиму і постійний контакт хворого з лікуючим лікарем. З медикаментів добре зарекомендували себе малі дози психотропних засобів: трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин, сертралін) та ін. Призначають також вітаміни, мікроелементи. Описаний помітний клінічний ефект при використанні ессенціальних жирних кислот, обговорюється можливість застосування ацетилкарнитина. Вивчається ефективність імунотропної терапії (введення імуноглобулінів, стимуляторів імунітету і т.д.), антимікробного і антивірусного лікування. У хворих із синдромом хронічної втоми спостерігається виражена імунна дисфункція за клітинними та гуморальними ланками імунітету і в системі інтерферону, що вимагає відповідної корекції і тривалої імунореабілітації. Ряд авторів також рекомендують проводити корекцію стану імунної системи: малі дози глюкокортикоїдів, короткі курси L-БОФ та ін.). Застосовують симптоматичну терапію: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), знеболюючі, Н2-блокатори і т.д. Істотну допомогу надають методи психологічної, а також функціональної реабілітації, у тому числі: фізіотерапевтичні методи, голкорефлексотерапія, лікувальна фізкультура і т.д. Певні надії покладаються на використання поліпептидних ноотропних препаратів, так як вони ефективно відновлюють порушений метаболізм і інтегративні функції мозку. Одним з найбільш затребуваних препаратів цієї групи є Кортексин.

Джерела[ред.ред. код]

  • Liesegang T. Herpes simplex // Cornea. −1999. — V. 18, No. 6.
  • Баринский И. Ф., Шубладзе А. К., Каспаров А. А., Гребенюк В. Н. Герпес (этиология, диагностика, лечение). М.:Медицина, 1986
  • Синдром хронічної втоми._Олена Кондратенко. - стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 01.11.2013.