Синергетика
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Синергетика (англ. Synergetics, від грецького. син — «спільне» и ергос — «дія») — міждисциплінарна наука, що займається вивченням процесів самоорганізації і виникнення, підтримки стійкості і розпаду структур (систем) різної природи на основі методів математичної фізики («формальних технологій»). Синергетичний підхід також застосовується при вивченні такої складної і неструктурованої системи, як мережевий інформаційний простір.
Синергетика – це теорія самоорганізації в системах різноманітної природи. Вона має справу з явищами та процесами, в результаті яких в системі – в цілому – можуть з’явитися властивості, якими не володіє жодна з частин. Оскільки йдеться про виявлення та використання загальних закономірностей в різних галузях, тому такий підхід передбачає міждисциплінарність. Останнє означає співробітництво в розробці синергетики представників різних наукових дисциплін. Тому термін синергетика використовується, як в природничих науках так і в гуманітарній сфері.
Зміст |
[ред.] Предмет вивчення
Синергетика вивчає нелінійні відкриті дисипативні системи. Такі системи перебувають далеко від термодинамічної рівноваги і обмінюються енергією чи речовиною із навколишнім середовищем. Для перехідних процесів, що відбуваються в таких системах, не виконується закон неспадання ентропії, що призводить до утворення різноманітних дисипативних структур: автоколивань, автохвиль, може виникнути детермінований хаос.
[ред.] Історія
Засновником синергетики вважається Герман Гакен.
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
[ред.] Вивчення синергетики в Україні
"Самоорганізація і культура" А. Свідзінський Праця з культурології, де для вивчення таких складних процесів як культура використано методи синергетики
[ред.] Джерела
- Сугаков В.Й.. Основи синерґетики (2001), Київ: Обереги.
