Сино-тибетські мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Сино-тибетські мови | |
|---|---|
 Поширення сино-тибетських мов
|
|
| Поширена в: | Східна, Південно-Східна і Південна Азія |
| Носії: | 1,2 млрд. (1996 рік) |
| Класифікація: | Сино-тибетські мови |
| Склад: | Китайські, тибето-бірманські, кіранті (спірно), тай-кадайські (спірно), мяо-яо (спірно) |
| Час розходження: | Середина 5 тисячоліття до н.е. |
| Частка збігів: | 18% |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | sit |
Си́но-тибе́тські мо́ви (також уживають поняття кита́йсько-тибе́тські мо́ви) — велика мовна сім'я, поширена у Східній, Південно-Східній і Південній Азії. Налічує приблизно 300 мов. Загальна кількість мовців становить понад 1,2 млрд осіб. Таким чином, за кількістю носіїв ця мовна сім'я посідає друге місце у світі після індоєвропейської мовної сім'ї.
Сино-тибетську сім'ю вчені поділяють на дві групи, а саме: китайську (синітську), що нараховує кілька китайських мов (які традиційно називають діалектами), зокрема дунганську мову й мову бай, і тибето-бірманську групу (решта інших мов). Кількість носіїв китайських мов перевищує 1 млрд осіб.
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (жовтень 2011) |
 |
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
