Сино-тибетські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сино-тибетські мови
   Поширення сино-тибетських мов
   Поширення сино-тибетських мов
Поширена в: Східна, Південно-Східна і Південна Азія
Носії: 1,2 млрд. (1996 рік)
Класифікація: Сино-тибетські мови
Склад: Китайські,
тибето-бірманські,
кіранті (спірно),
тай-кадайські (спірно),
мяо-яо (спірно)
Час розходження: Середина 5 тисячоліття до н.е.
Частка збігів: 18%
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-2 sit

Си́но-тибе́тські мо́ви (також уживають поняття кита́йсько-тибе́тські мо́ви) — велика мовна сім'я, поширена у Східній, Південно-Східній і Південній Азії. Налічує приблизно 300 мов. Загальна кількість мовців становить понад 1,2 млрд осіб. Таким чином, за кількістю носіїв ця мовна сім'я посідає друге місце у світі після індоєвропейської мовної сім'ї.
Сино-тибетську сім'ю вчені поділяють на дві групи, а саме: китайську (синітську), що нараховує кілька китайських мов (які традиційно називають діалектами), зокрема дунганську мову й мову бай, і тибето-бірманську групу (решта інших мов). Кількість носіїв китайських мов перевищує 1 млрд осіб.

Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.