Синтаксичний розбір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Синтаксичний розбір — розбір, покликаний виробити уміння аналі­зувати структуру простого, простого ускладне­ного і складного речення, розкривати характер синтаксичних зв 'язків слів у словосполученні й реченні та синтаксичних відношень, що сприяє роз­виткові зв'язного мовлення учнів.

Словосполучення[ред.ред. код]

Повне воно чи неповне; в ускладнено­му реченні зазначають, чим саме ускладнене (однорід. членами, відокремленими другоряд. членами, вставним словом, словосполученням чи реченням, звертанням). Далі аналізують чле­ни речення: підмет, присудок (головний член в односкладному реченні), другорядні члени(додаток, обставина, означення).

Складне речення визначають за будовою (його тип: спо­лучникове складносурядне чи складнопідряд­не, безсполучникове з однотип. чи різнотип. частинами, мішаного типу  — з сурядністю і під­рядністю, безсполучниковим і сполучниковим зв'язком) та вказують, із скількох предикат, частин воно складається.

У складносурядних реченнях визначають синтаксичне відношен­ня між частинами і сполучні засоби. У складно­підрядному — головне і підрядне, синтаксичні відношення між ними, вид підрядного, сполуч­ні засоби, а в реченні з кількома підрядними — тип підрядності (супідрядність, паралельна підрядність, послідовна чи поєднання кількох).

У безсполучникових реченнях з'ясовують син­такс. відношення між його частинами та особ­ливості інтонації.

Література[ред.ред. код]