Аналітичні і синтетичні судження
Судження поділяються на:
- Аналітичні — судження, істинність яких встановлюється шляхом чисто логічного аналізу.
- Синтетичні — судження, істинність яких обґрунтовується шляхом звернення до зовнішньої інформації.
Вважається що в історії філософії судження вперше були поділені на аналітичні та синтетичні Кантом. Кант теж так вважав, сказавши що до нього лише в Лока був щонайбільше натяк на таке розрізнення.[1].
За означенням Канта, якщо ми маємо об'єкт О, та предикат П про цей об'єкт, то або предикат П міститься в об'єкті в прихованому вигляді (нім. versteckterweise), як невід'ємна властивість, або цілковито знаходиться поза об'єктом, хоча пов'язаний із ним.[1]
Аналітичні судження обов'язково є апріорними, синтетичні судження є або апріорними, або апостеріорними. Кант розрізняє синтетично-апріорні та синтетично-апостеріорні судження тим, що останні позначаються Кантом як такі, що ґрунтуються на досвіді, тоді як перші позначаються Кантом як такі, що не можуть ґрунтуватися на досвіді.[1]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Аналітичні і синтетичні судження[недоступне посилання з червня 2019] — Кант і трансцендентальна філософія
Джерела[ред. | ред. код]
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
Посилання[ред. | ред. код]
- Аналіз і синтез [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Синтетичне судження // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 398.
| |||||||||||||||||||||||||||
