Синьо-жовтий ара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синьо-жовтий ара
Ara ararauna Luc Viatour.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Попугоподібні (Psittaciformes)
Родина: Папуги (Psittacidae)
Рід: Арара (Ara)
Вид: Синьо-жовтий ара
Біноміальна назва
Ara ararauna
(Linnaeus, 1758)
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 177659
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 142579
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9226
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ara ararauna

Синьо-жовтий ара або арарауна (Ara ararauna) — птах родини папуг.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Довжина тіла 80-95 см, крила — 37-39 см, хвоста — 52 см; вага 900—1300 грам. Верхня частина оперення тіла яскраво-блакитна, боки шиї, грудки й живіт оранжево-жовті. Криюче пір'я хвоста яскраво-блакитне. Горло чорне. Щоки спереду безпері сіро-білі із чорними смужками. Дзьоб чорний, дуже сильний і здатний лущити горіхи й перегризати галузки дерев. Ноги бурувато-чорні. Райдужна оболонка солом'яно-жовта. Голос гучний і різкий.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Птах поширений від східної частини Панами до Бразилії і Північного Парагваю. Імовірно, що на Тринідаді цей птах вимер.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Населяє незаймані тропічні ліси, воліючи прибережні області рік. Селяться також у полонинах до субальпійських лугів. Дуже прив'язаний до місць свого перебування. Провадять парний або одиночний спосіб життя, зграй не утворюють. Тримаються в кронах високих дерев.

Розмноження[ред.ред. код]

Шлюбний період із грудня по березень. Гніздяться дуже високо в дуплах дерев, найчастіше пальм, будують гнізда на вітках. Далеко від гнізда, як правило, не летять. У кладці 2-3 яйця, але буває й до 5. Насиджує самка протягом 24-30 днів. Молоді птахи залишають гніздо у віці близько 3 місяців, але батьки опікують їх ще 2-3 місяця, після чого ті переходять до самостійного життя. По забарвленню молоді птахи майже не відрізняються від дорослих, але мають більше світлий дзьоб і сіро-коричневий колір райдужної оболонки.

Утримання[ред.ред. код]

Молоді дуже добре приручаються. З давніх часів їхніх приручали корінні жителі, у яких він належав до улюблених птахів. У Європі відомі з XVII століття. Здатні до вимови декількох десятків слів. Хоча й популярні як свійські тварини через красу й можливість наслідувати людську мову, важкі в утриманні й вимагають великої уваги, на відміну від традиційних вихованців — собак і кішок. Дуже інтелектуальні.

Мають сильний крикливий голос, що створюють незручності для сусідів (відволікають іграшками й спілкуванням). Постійно гризуть різні предмети, перекушуючи навіть сталевий дріт.

Харчуються різноманітною рослинною їжею: горіхи, насіння, злаки, фрукти та овочі (у тому числі й сушені), зелень і т. д.

Деякі харчові продукти (вишневі кісточки, авокадо, шоколад і кава) отруйні для птахів.

Література[ред.ред. код]