Синьо-жовтий ара
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Синьо-жовтий ара | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||
| Охоронний статус | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Ara ararauna (Linnaeus, 1758) |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Синьо-жовтий ара, або арарауна (лат. Ara ararauna) — птах родини папуг.
Зміст |
[ред.] Зовнішній вигляд
Довжина тіла 80-95 см, крила — 37-39 см, хвоста — 52 см; вага 900—1300 грам. Верхня частина оперення тіла яскраво-блакитна, боки шиї, грудки й живіт оранжево-жовті. Криюче пір'я хвоста яскраво-блакитне. Горло чорне. Щоки спереду безпері сіро-білі із чорними смужками. Дзьоб чорний, дуже сильний і здатний лущити горіхи й перегризати галузки дерев. Ноги бурувато-чорні. Веселкова оболонка солом'яно-жовта. Голос гучний і різкий.
[ред.] Розповсюдження
Гніздиться від східної частини Панами до Бразилії і Північного Парагваю. Імовірно, що на Тринідаді цей птах вимер.
[ред.] Спосіб життя
Населяє незаймані тропічні ліси, воліючи прибережні області рік. Селяться також у полонинах до субальпійських лугів. Дуже прив'язаний до місць свого перебування. Провадять парний або одиночний спосіб життя, зграй не утворюють. Тримаються в кронах високих дерев.
[ред.] Розмноження
Шлюбний період із грудня по березень. Гніздяться дуже високо в дуплах дерев, найчастіше пальм, будують гнізда на вітках. Далеко від гнізда, як правило, не летять. У кладці 2-3 яйця, але буває й до 5. Насиджує самиця протягом 24-30 днів. Молоді птахи залишають гніздо у віці близько 3 місяців, але батьки опікують їхн ще 2-3 місяця, після чого ті переходять до самостійного життя. По забарвленню молоді птахи майже не відрізняються від дорослих, але мають більше світлий дзьоб і сіро-коричневий колір веселкової оболонки.
[ред.] Утримання
Молоді дуже добре приручаються. З давніх часів їхніх приручали корінні жителі, у яких він належав до улюблених птахів. У Європі відомі з XVII століття. Здатні до вимови декількох десятків слів. Хоча й популярні як свійські тварина через красу й можливість наслідувати людську мову, важкі в утриманні й вимагають великої уваги, на відміну від традиційних вихованців — собак і кішок. Дуже інтелектуальні.
Мають сильний крикливий голос, що створюють незручності для сусідів (відволікають іграшками й спілкуванням). Постійно гризуть різні предмети, перекушуючи навіть сталевий дріт.
Харчуються різноманітною рослинною їжею: горіхи, насіння, злаки, фрукти та овочі (у тому числі й сушені), зелень і т.д.
Деякі харчові продукти (вишневі кісточки, авокадо, шоколад і кава) отрутні для птахів.
[ред.] Література
- Гринёв В. А. Попугаи: Справочное пособие. – М.: Лесная промышленность, 1991. — 334 с ISBN 5-7120-0296-5
- Иерусалимский И. Попугаи и певчие птицы: виды, содержание, обучение. — Ростов-на-Дону: Владис, 2001. — 320 с ISBN 5-94194-073-4
- Энциклопедия декоративных и экзотических птиц/ Авт-сост. А. П. Умельцев. — М.: Локид-Пресс, 2002. — 368 с ISBN 5-320-00436-2
| Червоний список МСОП | |
 |
Цей вид Синьо-жовтий ара занесений до Червоного списоку МСОП. |
 |
Це незавершена стаття про організм, що зенесений до Червоної книги. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
