Сипуче тіло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Приклади сипучих тіл
Піщані дюни
Висипаний великозернистий пісок утворює кут природного нахилу 32 °

Сипуче тіло — один із різновидів суцільного середовища, що складається з безлічі окремих макроскопічних твердих частинок, які втрачають механічну енергію при контактній взаємодії один з одним.

Фізика сипучого тіла відноситься до фізики м'якої речовини і розглядає питання статики і динаміки сипучих тіл. На практиці це може стосуватися випадків піску, грунтів, зерна, цементу тощо.

Також розглядаються властивості сипучих тіл і їх напружений стан.

У практичному плані це дозволяє проводити розрахунки:

  • основ споруд на міцність,
  • нахилів на стійкість,
  • визначення тиску сипучого тіла:
  • на підпірні стіни,
  • на стіни сховищ,
  • на заглиблені споруди тощо.

Для полегшення проведення практичних розрахунків використовуються допоміжні таблиці і графіки.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Середня питома вага людського тіла менша за питому вагу сухого піску і тому хиткі піски не можуть засмоктати людину повністю з головою.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.