Сип індійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сип індійський
Сип індійський у польоті
Сип індійський у польоті
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Рід: Сип (Gyps)
Вид: Сип індійський
Gyps indicus
(Scopoli, 1786)
Синоніми
Gyps indicus indicus
Посилання
Вікісховище: Gyps indicus
Віківиди: Gyps indicus
EOL: 1047562
ITIS: 175489
МСОП: 160031029
NCBI: 341451

Сип індійський[1] (Gyps indicus) — птах роду сип (Gyps) родини Яструбових (Accipitridae) ряду Соколоподібні (Falconiformes). Поширений у Старому Світі та філогенетично тісно пов'язаний із сипом білоголовим. Частину популяції індійського сипа, що мешкає на півночі, раніше розглядали як окремий підвид, проте останнім часом виділяють до окремого виду — Gyps tenuirostris.

Опис[ред. | ред. код]

Типовий падальник, у якого голова позбавлена контурних пер. Має дуже широкі крила та короткий хвіст. Він менший за білоголового сипа, зазвичай важить 5,5-6,3 кг, довжина тіла становить 80-103 см, а розмах крил — 196–238 см.

Поширення та чисельність[ред. | ред. код]

Гніздиться на південному сході Пакистану та півострові Індостан південніше долини Гангу: на північ ареал простягається до Делі, а на схід — через штат Мадх'я-Прадеш, на південь — до гір Нілґірі.

До середини 1990-х років це був досить звичайний вид, проте за останні десятиліття відбулося катастрофічне скорочення його чисельності (зникло понад 97% популяції) в межах всього ареалу. Показовим є наступний факт. У Національному парку Кеоладео, Індія у 1985–1986 рр., за даними обліків, мешкало 816 птахів. Проте вже у 1998–1999 рр. чисельність скоротилася до 25.[2]

У результаті масштабних досліджень врешті-решт була встановлена причина катастрофічного зникнення індійського сипу та інших падальників Індії — це негативний вплив широкого використання препарату диклофенак. Цей препарат застосовують для лікування свійської худоби. У результаті живлення сипів загиблими тваринами відбувається накопичення диклофенаку в тканинах, що призводить до ниркової недостатності, що викладає хворобу visceral gout[en].[3][4][5][6]

Сучасна популяція за результатами обліків 2007 року оцінена в 45000 особин, що за приблизними оцінками відповідає 30000 статевозрілим птахам.[7]

Екологія[ред. | ред. код]

Пара птахів на гнізді біля пташеня

Гніздиться колоніями на скелях або руїнах будівель. У місцях, де такі споруди відсутні, як виняток, може гніздитись на деревах. Живиться падлом, часто спільно з Gyps bengalensis. Індійських сипів можна зустріти в містах, селищах та серед відкритих просторів, де вони живляться головним чином на звалищах твердих побутових відходів та звалищах біля м'ясобоєн.

Охорона[ред. | ред. код]

Включено до додатку ІІ СІТЕС. Зустрічається на багатьох природоохоронних територіях. Зусилля міжнародної спільноти щодо збереження виду спрямовані на обмеження та заборону використання диклофенаку. Для збереження виду розгорнуто програми щодо його розведення у неволі. Станом на 2008–2009 рр. у двох центрах розведення індійських сипів, що розташовані в Індії, утримували 71 особину. В 2009 р. одна пара успішно розмножувалася в неволі.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Шидловський І. В. Зоогеографічні особливості поширення птахів. Частина 2. Палеогейська і Арктогейська суші // Біологічні Студії / Studia Biologica. 2013. Том 7/№ 1. С. 205–226. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 9 липня 2015. 
  2. Prakash, V.; Pain, D.J.; Cunningham, A.A.; Donald, P.F.; Prakash, N.; Verma, A.; Gargi, R.; Sivakumar, S.; Rahmani, A. R. 2003. Catastrophic collapse of Indian white-backed Gyps bengalensis and long-billed Gyps indicus vulture populations. Biological Conservation 109: 381–390.
  3. Green, R.E.; Newton, I.; Shultz, S.; Cunningham, A.A.; Gilbert, M.; Pain, D.J.; Prakash, V. 2004. Diclofenac poisoning as a cause of vulture population declines across the Indian subcontinent. Journal of Applied Ecology. 41: 793–800.
  4. Oaks, J. L.; Gilbert, M.; Virani, M. Z.; Watson, R. T.; Meteyer, C. U.; Rideout, B. A.; Shivaprasad, H. L.; Ahmed, S.; Chaudhry, M.J. I.; Arshad, M.; Mahmood, S.; Ali, A.; Khan, A. A. 2004. Diclofenac residues as the cause of vulture population decline in Pakistan. Nature. 427(6975): 630–633.
  5. Shultz, S.; Baral, H.S.; Charman, S.; Cunningham, A. A.; Das, D.; Ghalasi, G. R.; Goudar, M.S.; Green, R.E.; Jones, A.; Nighot, P.; Pain, D.J.; Prakash, V. 2004. Diclofenac poisoning is widespread in declining vulture populations across the Indian subcontinent. Proceedings of the Royal Society of London. Series B. 271: S. 458-S460.
  6. Swan, G., Naidoo, V., Cuthbert, R., Green, R.E., Pain, D.J., Swarup, D., Prakash, V., Taggart, M., Bekker, L., Das, D., Diekmann, J., Diekmann, M., Killian, E., Meharg, A., Chandra Patra, R., Saini, M. and Wolter, K. 2006. Removing the threat of diclofenac to critically endangered Asian vultures. PLoS Biology. 4(3): 395–402.
  7. Prakash, V.; Green, R. E.; Pain, D. J.; Ranade, S. P.; Saravanan, S.; Prakash, N. 2007. Recent changes in populations of resident Gyps vultures in India. Journal of the Bombay Natural History Society. 104(2): 127–133.

Джерела[ред. | ред. код]