Система нульового обробітку землі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Систе́ма нульово́го обробі́тку грунту також відома як No-Till — сучасна система землеробства за якої ґрунт не ореться, а поверхня землі вкривається шаром спеціально подрібнених залишків рослин — мульчею. Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується то така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також значно краще зберігає воду. Тому нульовий обробіток найдоцільніше застосовувати в посушливих місцевостях, а також навпаки на розташованих на схилах полях в умовах вологого клімату. Хоч врожайність за цієї системи часом дещо нижча[1] ніж при використанні сучасних методів традиційного землеробства, але зате такий обробіток землі вимагає значно менших витрат праці та пального. Нульовий обробіток ґрунту є сучасною досить складною системою землеробства яка вимагає спеціальної техніки та дотримання технологій і аж ніяк не зводиться до простої відмови від оранки. Зараз ця система набуває популярності і в Україні.

Історія[ред.ред. код]

Розповсюдження[ред.ред. код]

Збільшення площ земель на яких господарюють за системою нульового обробітку землі за 15 років — з 1987 по 2002
Стовпчик Країна Стовпчик Загальна площа оброблюваних земель в тисячах гектарів Стовпчик Площа земель на яких використовується нульовий обробіток землі Стовпчик % земель під нульовим обробітком
США 113 700 23 700 20,8%
Бразилія 38 400 21 863 56,9%
Аргентина 29 000 16 000 55,2%
Канада 23 500 13 400 57,0%
Австралія 72 000 9 000 12,5%
Парагвай 2 200 1 500 68,2%
Інші 579 000 4 630 0,8%

Технологія[ред.ред. код]

Відмова від оранки[ред.ред. код]

В традиційній системі землеробства ґрунт готується до сівби механічною обробкою ґрунту. За допомогою різноманітних операцій земля обробляється для того щоб створити насінневе ложе з однорідних рихлим ґрунтом придатним для використання звичайних сіялок. Головною з цих операція є оранка за допомогою якої в землю перемішуються пожнивні залишки, а поле зачищається від бур’янів. Однак окрім значних витрат часу, праці та ресурсів механічний обробіток ґрунту приводить до ерозії, а зазвичай і до деградації ґрунтів. Система нульовго обробітку ґрунту заснована на відмові від оранки. Власне її ангілйська назва англ. No-till означає «не орати». Непорушена структура ґрунту до сівби є важливим компонентом технології нульового обробітку ґрунту.

Підготовка ґрунту[ред.ред. код]

Хоч при постійному використанні нульового обробітку ґрунт не обробляється, але для переходу на цю систему часто доводиться проводити спеціальний обробіток. Головною вимогою до поля яке обробляється за системою no-till є рівна поверхня ґрунту, бо лише за умови рівної поверхні можуть правильно працювати спеціальні сівалки, інакше частину насіння вони будуть сіяти занадто глибоко чи навпаки занадто мілко, що відіб’ється на врожаї. Для вирівнювання поверхні використовують культиватори чи іншу техніку.

Пожнивні залишки[ред.ред. код]

На відміну від традиційного рільництва стерня не спалюється і не заорюється в землю, солома не забирається з полів. Нетоварні залишки, наприклад солома, після збору врожаю подрібнюються до певного розміру[2], а потім рівномірно розподіляються по полю. На поверхні формується ґрунтозахисне покриття яке протистоїть водній та вітровій ерозії, забезпечує збереження вологи, заважає росту бур’янів, сприяє активізації мікрофлори ґрунту і є базисом для відтворення родючого шару ґрунту та подальшого підвищення врожайності. Для правильного господарювання за системою нульового обробітку ґрунту потрібно якомога більше мульчі відповідно при вирощуванні культур береться до уваги не лише вихід товарної частини, але й вирощування максимальної кількості біомаси, наприклад бажано вирошувати високі, а не низькорослі сорти пшениці, вводити в сівозміну культури з великою кількістю біомаси на зразок кукурудзи тощо.

Сівба[ред.ред. код]

Сівба за технологією нульового обробку землі вимагає спеціальних сіялок, які однак помітно ширші за звичайні, що значно економить пальне, робочий час людей та машин.

Сівозміна[ред.ред. код]

Сівозміна є одним з ключових елементів системи нульового обробітку землі, причому велика роль в сівозміні відводиться сидератам які не лише покращують ґрунт, але й грають важливу роль у боротьбі з бур’янами замінюючи в цьому аспекті оранку.

Добрива та отрутохімікати[ред.ред. код]

Добрива та отрутохімікати в системі нульового обробітку землі використовуються не менш широко ніж за традиційного сучасного господарювання. За деякими данними відмова від оранки призводить до збільшення використання гербіцидів.

Переваги[ред.ред. код]

Система нульового обробку ґрунту має ряд переваг порівняно з традиційною, що ґрунтується на оранці:

  • еконосія ресурсів — пального, добрива, трудозатрат, часу, зниження амортизаційних витрат;
  • зниження витрат значно перевищує незначне зниження врожайності і відповідно підвищується рентабельність
  • збереження та відновлення родючого шару ґрунту
  • зниження або ж навіть повне запобігання ерозії ґрунтів
  • накопичення вологи в ґрунті, що особливо актуально в умовах степу і відповідно помітне зниження залежності урожаю від погодних умов
  • збільшення врожайності культур зарахунок вищезгаданих факторів

Недоліки[ред.ред. код]

Система нульового обробітку непридатна на надміру зволожених, заболочених ґрунтах. В таких місцях вона може використовуватися лише за умови створення хороших дренажних систем. Відповідно на таких ґрунтах доцільно або ж вести сільське господарство традиційним способом з оранкою, або ж вкладати значні кошти в дренаж ґрунтів.

Відносним недоліком системи нульового обробітку ґрунту є її відносна складність та необхідність суворого дотримання агрокультури. Сівозміни, види та норми використання отрутохімікатів тощо мають бути підібрані спеціально для конкретного господарства з урахування клімату, ґрунтів, звичних в цій місцевості бур’янів і шкідників та інших факторів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Слід зазначити, що система нульового обробітку ґрунту може дати меншу врожайність лише порівняно з сучасною агрокультурою, в разі переходу від звичайного в Україні «радянського» рільництва відбувається помітне збільшення врожайності, наприклад врожайність пшениці замість 25-30 ц/га, становить 40-50 ц/га і більше.
  2. Ці подрібнені залишки звуться мульча.

Посилання[ред.ред. код]