Система управління польотом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пряме керування літаком

Систе́ма управлі́ння польо́том (англ. Aircraft flight control system, FCS) звичайних літаків складається з керуючих поверхонь, відповідних органів керування в кабіні, зв'язків (тяги) та необхідних механізмів для управління напрямком польоту літака . Керування авіаційними двигунами для зміни швидкості також розглядаються як елемент управління польотом.

Основи управління літаком пояснюються на малюнку, де механізми керування показані в динаміці. Основна система, що використовується на літаку, вперше з'явилася в легко пізнаваному вигляді вже у квітні 1908, на Блеріо-VIII Блеріо Луї, моноплані епохи початку літакобудування.

Електродистанційна система управління (ЕДСУ)[ред.ред. код]

Електродистанційна система управління (англ. Fly-by-Wire) - система управління, що забезпечує передачу керуючих сигналів від льотчика до виконавчих механізмів у вигляді електричних сигналів.
Історично поява ЕДСУ було пов'язано з ненадійністю роботи тяг на деяких літаках (у СРСР ЕДСУ з'явилася вже на АНТ-20), або зважаючи на складність виведення з гермокабіни рухливих тяг на висотних винищувачах (Пе-2). Однак життєва необхідність у ЕДСУ виникла у зв'язку з переходом до статично нестійкого компонування винищувачів, які дозволяли отримати ряд переваг порівняно зі звичайними (зниження балансувального опору і маси фюзеляжу, і як наслідок, збільшення економічності; поліпшення маневреності). З ряду причин (люфт у механічній проводці та ін) на таких літаках неможливо було застосувати традиційну бустерну необоротну систему управління.

Першим літаком з аналоговою ЕДСУ став американський A-5 «Віджілент». Перші серійні винищувачі з ЕДСУ - F-16, Су-27.

Дещо пізніше ЕДСУ з'явилися і на пасажирських літаках (вперше - на Airbus A320 і Ту-204). Більшість більш сучасних пасажирських і військових літаків також оснащені такою системою управління.

Див. також[ред.ред. код]