Системологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Наука наук не може бути часткою історії пошуку окремих поглядів. Перевага за системним викладом основ самої науки.

[[Категорія:Статті до об'єднання‎ з червня 2012 - Контраргументом є визнання причин та наслідків, данністья явища природи та людська рефлексія. Закони природи - основа знань, а принципи - суть,- людська уява. 2013]]

Системоло́гія - (від грец. σύστημα — ціле, системне як неподільне, складене; ло́гос (от греч. λόγος — «слово», «думка», «змістоність», «понятие», - как наука), - основи методології природничих наук та науково-практична сфера діяльності людини за формалізації основ наукової світоглядності, будови системності світу та науково-практична область діяльності пов'язана з системною діяльністю, методологією досліджень, опрацюванням, формуванням знань про Природу системності Всесвіту та їх застосуванням у вивчені, проектуванні, створенні, управлінні системами та явищами системогенезу в науково-практичній діяльності людини.

Походить назва та основа поняття системології від явища системності основних категорій світобудови на мікро та макроріввнях, як творення систем через процес системогенезу в природі та оптимального алгоритму за подобою системно-організаційної діяльності за участі людини.

Саме біонічний шлях вивчення системності, системогенезу (Анохін П.К.) і систем в природі, ситемогененезу складних систем (біологічні об'єкти) на основі біофізики складних систем задекларована в 60-70-х роках 20-го століття покладено в основу основоположної науки про системність світу. Системологія, через основи матеріальної світобудови є базовою природничою наукою для фізики, хімії, біології, астрономії та інших, які є скадовими природознавства, бо системологія є матеріалізацією філософії, методології, основою усіх цих наук.

Основу системології складають система знань про системність світу алгоритм системогенезу, він же, — алгоритм системно-організаційної діяльності, та системність (цілісність функціональної неподільності, чи зв'язку) категорій матеріального світу: матерії, інформації в просторі і часі.

Теорія систем, як базовий напрямок системології налічує тисячоліття пошуку, але набуває активного розвитку в останні століття. Розробники поділяються на загальносистемних та прикладників, зробивши свій вклад розробкою напрямку чи складової в системології. Найбільш значущі роботи узагальнюючого плану зроблено в останньому періоді виходячи з прототипу системи:

  • Богданов А.А, — досліджуючи природні та соціальні системи і саму організацію науки, як творчий вид діяльності;
  • Анохін П. К., — досліджуючи формування природних систем у вищій нервовій діяльності сформував прототип та ввів важливе базисне поняття системогенезу;

Роботи базатьох авторів дотичні до історії формування системології, але складають пошуковий характер як за поняттями, так і відносне наближення підходів:

  • Л. Барталанфи - системное мировоззрение;
  • О. Лангре - система и целое;
  • У. Росс Эшби - сложные системы, большие системы;
  • М. Аккоф - системний підхід;
  • И. Клір - системна методологія, а перекладацька школа видавництва ;
  • Г. Хакен - синергетика;
  • М. Месарович - системна ідеологія, загальна теорія систем;
  • Н. Бусленко - моделювання систем;
  • М. Месарович, М. Бусленко - теорія складних систем;
  • И. Пригожин - теорія самоорганізації;
  • А.И.Уйомов, Ю.А.Урманцев – загальна теорія систем;
  • А.О. Рум'янцев, А.А. Гагаєв – субстратний підхід;
  • А.Н. Малюта - інвариантне моделювання.

Системологія, термін як поняття вперше зустрічається в роботах філософа І. Б. Новікова (1965).

В. Дружинін, Д. Комов, видають брошюру з вступом В. Глушкова (1976) під назвою "Проблеми системології. Проблеми теорії складних систем. / В.В.Дружинин, Д.С.Конторов // М.: Советское радио. 1976г. Саме перекладачі цього видавництва видають переклад книги Кліра, застосувавши саме термін "системологія", в додаток до авторського, "системна методологія" - "Автоматизация решения системных задач", в рамках математичного моделювання та системного підходу, як концептуального підходу та етапу в формуванні системології..

Ю. Ворона надає повноту формулювання алгоритму системогенезу та квартету категорій в роботах 1980-1983р. - через дослідження первинного системогенезу на пресоматичному та соматичному рівні, дослідження психофізики свідомості та успішність творчої діяльності особистості в вирішенні складних проблем пізнання було досягнуто вивчення первинного системогенезу людини і тварин, що лежать в основі якісного формування складних систем через синергізм та синкретизм різних рівнів організації матерії електроиагнітного походження та синергії.

Основи системності світу (всесвіту) виписані Вороною Ю.С. в порядку формалізованного відображення системогенеза в Природі вказує на їх натурну універсальність, реалізовану у розвитку науково-практичних робіт у вивченні первинного системогенезу людини і тварин. Це базові категорії системності і природній алгоритм системогенезу.

Базові категориі ситемології - системна організація категорій світобудови, - велике об'єднання:

S = F [M v I v R v T] [ред.ред. код]

де: S - системність світобудови; F - функціональний зв'язок; M - матерія; v - знак великого об'єднання (підкреслена): I - інформація; R - простір; T - Час.

Алгоритм системогенезу - СОД - алгоритм системно-організаційної діяльності в короткій формі запису чи природній саморух матерії та інформації в просторі і часі, це послідовність функцій:

Проблема> Задача> Модель> Забезпечення> Управління> Виконання> Споживання> [ред.ред. код]

Далі можливий наступний цикл, чи аналіз попереднього за результатом. Кожен етап може бути детально розглянутий за повним циклом СОД саме данного процесу. Спрамованість вчасі дае можливість лише повторного циклу чи наступного етапу алгоритму.

Детально алгоритм системогенезу - СОД, формалізовано з описом дії в Природі чи діяльності людини: 1. Проблема (П) - об'єкт (процес, явище) діяльності спонукаючого характеру - незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність чого небудь). У природі - потенціал і свобода дії сил саморуху матерії. Усвідомлення і формулювання проблеми - Ідея. Найзгубніше для ідеї - її підміна! Ідеї - формують організаційну діяльність людини. 2. Задача (Зд) - крайові (граничні) умови задачі - критерії її вирішення. В Природі самоорганізація - критерії та умови саморуху матерії за механізмами її взаємодії в просторі і часі як данності. Оптимально визначені умови задачі - критерії її вирішення! 3. Модель (М) - версія або варіант оптимального вирішення Проблеми. У природі - реалізованість саморуху матерії. Закони Природи - принцип функціонального детермінізму та системності світобудови. Закони не мають винятків! 4. Забезпечення (З) - інформаційне, методичне, програмне, процесорне чи кадрове, ресурсне (енергія, матерія, простір і час, функціоналізм механізмів взаємодії) і інше. В Природі - повнота і самодостатність кількісного та якісного прояву системності світу. Точка опори для системності Світу! 5. Управління (У) - виконавче, тактичне, координаційне, адміністративне. В Природі - гармонічна узгодженість, баланс функцій та ресурсів! Мета управління - не проблема, проблема - не мета! Підміна ідеї цілями ціннісної орієнтації вибору суб'єкта управління породжують нові великі проблеми. 6. Виконання (В) - процес виробництва продукту для задоволення споживання. В Природі - дозволяюче Проблему направлений рух матерії, виконавчих сил та процесів. Проявленість системності Світу - рух матерії! 7. Споживання (С) - процес руху і використання продукту СОД користувачем. В Природі Споживання проявляється функцією переходу об'єктів в новий стан, що приводить до стабілізації (вирішення Проблеми) або породжує новий процес СОД незадовільним. Неадекватність продукту чи побічні продукти - нові проблеми які поки домінують у виробництві людини.

Історія[ред.ред. код]

Концептуально ця неперервність та взаємопов'язаність відображена ще М. В. Ломоносовим, як закон збереження та руху матерії.

Попередники пов'язували системологію переважно з систематикою та математичним моделюванням, що не давало основних концептуальних визначень навіть поняття системи. Термін вперше застосовано російським вченим І. Б. Новиковим. Історія досліджень інтенсивного пошуку відображено в роботах А. А. Богданова (тектології), Людвига фон Берталанфі, В. М. Глушкова, Б. Ш. Флейшмана; Норберта Вінера; Едварда Лоренца; Джорджа Кліра, І.Пригожина, Ю.Урманцева та інших дослідників теорії систем.

Найбільше вплинув на формування сучасного стану системології П. К. Анохін, запровадивши теорію функціональних систем та поняття системогенезу. Основна, змістовна концепція системології в її методологічному викладі наведена Ю.Вороною, пов'язуючи визначення системи з функціональною складовою визначеною П. К. Анохіним — системогенезом,- надаючи їй вичерпної функціональної визначенності.

Системогенез є процесом формування, розвитку та функціонування систем шляхом системоутворюючих механізмів взаємодіючих явищ. Саме ця взаємопов'язаність системоутворюючих явищь з самим існуванням систем є тією складовою конструктивізму та універсальності базових положень системології, надаючи їм методологічної значущості в багатьох сферах науково-практичної діяльності: досліджені систем та об'єктів до них прирівнених, в системному проектуванні, управлінні системами/проектами, оцінці систем/проектів, освіті, методології наук тощо.

Западні школи (англомовне мередовище) де переважає прагматичний підхід з обліком та систематикою напрацьованого, науки про системи вважають міждисціплінарним підходом, як методичним засобом чи напрямком, сферою інтересів та діяльністю лише пов'язаною з загальним поняттям систем. Критерії класифікації систем невизначені, зате систематика систем по напрямкам застосування складена в один масив - науки про системи. Наука системологія поглинає всі напрямки саме загальними критеріями незалехно від сфери застосування, бо має критерії системності, системогенезу і всі інші китерії є дійсними тільки для класифікацій за напрямками чи призначенням. Тож системологія є наукою що позбавлена вузькопрофільних дисціплінарних ознак і стала не міждисціплінарною а загальною наукою, що має свій предмет - явища і механізми, а також загальні закони і критерії класифікації систем за загальними принципами саме системології. Саме тому системологія є наукою нарівно як фізика, хімія, астрономія та т.п. Подібно як фізика присутня в матеріалознавстві, технікі, технологіях, так і системологія розлядає та дозволяє контролювати і управляти процесами і явищами системноорганізаційної діяльності і системогенезу в багатьох наукових та прикладних напрямках. Саме перенесення акценту на системність присутню в усіх об'єктах і відмінність в класифікації систем і псевдосистем ставить системологію в рад заканьнонаукових базових напрямків природознавства.


Наука Це незавершена стаття з науки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.