Ситар
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сита́р (Хінді: सितार्, Урду ṣītār, англ. sitar) — індійський струнний щипковий інструмент з родини лютневих, що має корпус із гарбуза, 7 основних і 13 резонансних струн. На Сітарі грають сидячи, наспівний звук видобувають плектром (мізрабом). Застосовують як сольний та ансамблевий інструмент.
З'явився сітар в Індії в 13 столітті в період посилення мусульманського впливу й виглядав спочатку приблизно так, як його близький родич - таджицький сетор, що, однак триструнний (се означає три). Однак в Індії інструмент зазнав перетворень: середніх розмірів дерев'яний резонатор замінили на величезний гарбузовий, але на цьому не зупинилися й додали ще один гарбузовий резонатор, прикріпивши його до верхівки пустотілого грифа, деку багато прикрасили рожевим деревом і слоновой кісткою, а нав'язаний жильні лади замінили металевими дугоподібними.
До появи ситара індуси грали на древньому струнному щипковому інструменті, зображення якого збереглися на древніх барельєфах 2-3 століття нашої ери
[ред.] Відомі ситаристи
[ред.] Джерела
- Юцевич Ю. Є.. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан» 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
- Використано матеріали зі статті в російській Вікіпедії.
