Сичик-горобець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сичик-горобець
Värbkakk.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сичик-горобець (Glaucidium)
Вид: Сичик-горобець
Біноміальна назва
Glaucidium passerinum
(Linnaeus, 1758)
Поширення у світі
Поширення у світі
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Glaucidium passerinum
ITIS logo.jpg ITIS: 555445
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 121724
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Glaucidium passerinum

Сичик-горобець (Glaucidium passerinum) – вид птахів родини Совові (Strigidae) ряду Совоподібні (Strigiformes). Один з 13-ти видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений номінативним підвидом. На території України рідкісний гніздовий вид.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Найменша сова фауни України. Верх буруватий зі світлими плямами, низ — білуватий з темно-бурими поздовжніми рисками. Лицевий диск розвинений слабо. Очі жовті. Дзьоб світлий. Лапи оперені до кігтів. Довжина тіла: 15,2—17,5 см, розмах крил: 35—39 см, маса тіла: 50—77 г. У молодого голова, спина і плечі темно-бурі. Від інших сов відрізняється найменшими розмірами одночасно з дуже світлим низом.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Поширений у смузі хвойних і мішаних лісів Європи та Північної Азії. В Україні поширений у Карпатах, Розточчі та на півночі Полісся. На Поліссі відомий з 3 місць (Рівненський і Поліський природні заповідники, НПП «Деснянсько-Старогутський»). З Карпат і Розточчя відомо близько 15 знахідок.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

У європейській популяції налічують 47—110 тис. пар [1]. В Україні чисельність оцінено в 150—350 пар. У Поліському заповіднику у 1996 р. зареєстровано 3 пари. У НПП «Деснянсько-Старогутський» в 1997 та 20012004 рр. — 1 2 пари. У Карпатах відомо понад 10 місць спостереження, з них 5 — у Бескидах. На чисельність виду негативно впливає вирубування лісу. Відомі випадки загибелі в холодні зими.

Особливості біології[ред.ред. код]

Пташенята сичика-горобця у дуплянці

Осілий птах. Моногам. Гніздиться окремими парами. Оптимальним біотопом є високостовбурний темнохвойний ліс; на Поліссі тримається в стиглих соснових і мішаних лісах. Токування може відбуватись протягом усього року, найактивніше — навесні (з березня). Гнізда влаштовує в дуплах, рідше — тріщинах дерев, штучних гніздівлях. У квітні відкладає 4–6 яєць. Насиджування триває 28—29 діб. Пташенята залишають гніздо через місяць, майже одночасно. Ще близько місяця дорослі годують молодих. Восени молоді птахи можуть кочувати на незначні відстані. Статева зрілість настає у віці 10 місяців. Живиться переважно мишоподібними гризунами, дрібними комахоїдними ссавцями, птахами, великими комахами. Восени робить запаси корму в дуплах і штучних гніздівлях.

Охорона[ред.ред. код]

Сичик-горобець у штучній гніздівлі.

Включено до Конвенції CITES (Додаток ІІ), Бернської конвенції (Додаток ІІ). Занесено до Червоної книги України (1994, 2009). Охороняється на території НПП «Сколівські Бескиди», Карпатського біосферного заповідника, Карпатського національного природного парку, Поліського державного заповідника, природного заповідника «Розточчя», НПП «Деснянсько-Старогутський». Необхідно виявляти місця гніздування, проводити контроль стану популяції та охорону, приваблювати у штучні гніздівлі.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: відомостей немає.

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Посилання[ред.ред. код]

  • Башта А.-Т. В., Кузьменко Ю. В. Сичик-горобець // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 467. — ISBN 978-966-7059-0-7
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X

Література[ред.ред. код]

  • Пукинский Ю. Б. Жизнь сов. Серия: Жизнь наших зверей и птиц. Вып. 1. — Л.: Изд-во ЛНУ, 1977. — 240 с.