Сказ матки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сказ матки
Pr Charcot DSC09405.jpg
Професор Жан-Мартен Шарко демонструє студентам жінку в істеричному припадку.
МКХ-10

Сказ матки [1][2] або Істерія (від дав.-гр. ὑστέρα (hystera) — матка);  — застарілий медичний діагноз, в цей час відповідний ряду психічних розладів легкого та середнього ступеня тяжкості. Використовувався для опису специфічних розладів самопочуття та поведінки у жінок, причиною яких довгий час вважалося блукання матки по організму [1] (звідки й назва). Для істерії характерні демонстративні емоційні реакції (сльози, сміх, крики), судоми, параліч і, втрата чутливості, глухота, сліпота, потьмарення свідомості, підвищена сексуальна активність та інше. Істерією хворіють переважно жінки з певним складом характеру і типом вищої нервової діяльності. Найчастіше на сеансах психокорекції виявляються або дитяча психологічна травма, або "синдром гіперопіки". У "дорослого життя" істерії сприяють психологічний стрес, часті конфлікти, незадоволеність якоюсь сферою свого життя (у першу чергу особистої, сексуальної), соціальна дезадаптація, не реалізованість в чомусь. Істеричний припадок часто своєю метою має отримати бажане шляхом маніпуляції.

Опис[ред.ред. код]

Лікування істерії з допомогою водного масажу.

З часів Стародавнього Єгипту (перший опис зустрічається в Кахунському медичному папірусі 1950 року до нашої ери) багато жіночих хвороб вважалися хворобами саме матки, хоча про розлади поведінки або емоцій там ще не говориться (хіба що згадується «лікування жінки, якій подобається бути в ліжку…» з діагнозом «спазми матки»).[3] Діагноз «істерія» (від дав.-гр. ὑστέρα (hystera) — матка) вперше з'являється в Стародавній Греції і описаний у Гіппократа. Його сучасник Платон описує «сказ», в який впадає матка жінки, не маючи можливості зачати.​​[1] Виходячи з цих уявлень про природу істерії, припущень про можливість істерії у чоловіків довгий час не допускалося.[4]

Опозиція між обсессією (чоловік) та істерією (жінка): обсессивний суб'єкт відкладає, затримує дію, чекаючи потрібного моменту, у той час як істерик своїми діями «забігає вперед», демонструючи тим самим хибність обсессивної позиції…

Славой Жижек. Піднесений Об'єкт Ідеології. - Видавництво «Художній журнал», 1999. (Стор. 65)

Діагноз «істерія» був украй популярний у медицині кінця XIX — початку XX століття. На матеріалі істерії Ж. М. Шарко і З. Фрейд зробили ряд важливих відкриттів в лікуванні душевних розладів. Сьогодні ж цей діагноз офіційно не використовується ні в МКХ-10, згідно з яким цей «термін вживати небажано на увазі його багатозначності», ні в DSM-IV. Діагноз «істерія» розпався на численні більш конкретні діагнози, такі як:

  • Тривожна істерія (F41.8)
  • Диссоціатівні (конверсійні) розлади (F44)
  • Соматоформні розлади (F45)
  • Істеричний розлад особистості (F60.4)


Клінічна картина[ред.ред. код]

Клінічна картина істеричного припадку визначається бурхливими хаотичними рухами - хворі розмахують руками, вигинаються ("істерична дуга"), катаються по підлозі, дряпають себе, рвуть на собі одяг і т.д. Нерідко ридають, кричать. Зрідка зміст вигуків відповідає попередньому припадку психогенії. Рухи носять демонстративний характер. Під час нападу є лише часткове вимикання свідомості - хворі реагують на оклик, біль, зберігається реакція зіниць на світло.

Тривалість істеричного припадку досягає 10-30 хв. Обірвати напад можна, даючи вдихати хворому пари 10% розчину аміаку (нашатирного спирту) та ін. При істерії можуть гостро виникнути істеричні паралічі, астазія-абазія, істеричні гіперкінези, тики, тремор, різноманітні порушення чутливості, мови, розлади функції органів чуття - істеричний амавроз, глухота, сурдомутизм (глухонімота), мутизм. В останні роки клінічні прояви істерії змінилися - припадки, паралічі спостерігаються рідше, ніж іпохондричні і неврастеноподібні розлади

Істеричний розлад особистості[ред.ред. код]

У цей час з істерією асоційований особливий склад особистості, званий істеричним розладом особистості. Йому притаманні поверховість суджень, сугестивність і самонавіюваність, схильність до фантазування, нестійкість настрою, прагнення привернути до себе увагу, театральність поведінки.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Платон. Тімей = Τίμαιος. — Афіни, 360 рік до н. е.. — С. 91 c..
  2. MDT de Bienville. Німфоманія, або Трактат про сказ матки = La nymphomanie ou traité de la fureur utérine. — Амстердам, 1771. — 198 с.
  3. Кахунскій медичний папірус. — Стародавній Єгипет, Файюмський оазис, Іллахун, 1950 рік до н. е.. — С. 2.
  4. 100 осіб, які змінили хід історії. Щотижневе видання. Зигмунд Фрейд (Випуск № 13, 2008). Шлях до професії

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]