Скальди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ска́льди (норв. Skald, ісл. Skáld) — норвезькі та ісландські поети, співці та декламатори ІХ—ХІІІ ст.ст..

Скальди жили переважно при дворах і дружинах конунгів. Вони складали величальні пісні, окремі строфи з різних приводів, а також вірші, в яких ганьбили ті чи ін. явища або осіб. За добрий твір скальд міг отримати цілий статок.

Перші скальди з'явилися в Норвегії. В Х ст. мистецтво скальдів отримало широкий розвиток у Ісландії. Відтоді більшість найвідоміших скальдів при дворах скандинавських правителів були у ісландцями.

Основні жанри поезії скальдів:

• драпа — бойова пісня, що уславлює подвиги конунга, його дружини й увиразнює героїчні ідеали.
• нід
• віса

Пісні скальдів, що виконувалися ними самими зазвичай без музичного акомпанементу, в усній традиції зберігались на протязі століть.

Дотепер збереглися вірші бл. 300 скальдів. Найвідоміші норвезькі скальди — Брагі Боддасон, Торб'єрн Горнклові (IX ст.), Еґіль Скатлаґрімссон, Кормак Егмундарсон (X ст.), Сноррі Стурлусон (кін. ХІІ — 1-а пол. ХІІІ ст.ст.) тощо.

Вірші скальдів вважаються достовірним історичним джерелом.

[ред.] Джерела і література

• Українська радянська енциклопедія, Том 10, К., 1983, стор. 213
• Стеблин-Каменский М.И. Происхождение поэзии скальдов. // кн. Скандинавский сборник., вип. 3., Таллінн, 1958 (рос.)
• Стеблин-Каменский М.И. Культура Исландии, Л.: «Наука», 1967 (рос.)