Скелезубові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Скелезубові
Tetraodon lineatus
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Ряд: Скелезубоподібні (Tetraodontiformes)
Родина: Скелезубові (Tetraodontidae)
Bonaparte, 1832
Ареал скелезубових
Ареал скелезубових
Роди
Amblyrhynchotes
Arothron
Auriglobus
Canthigaster
Carinotetraodon
Chelonodon
Chonerhinos
Colomesus
Contusus
Ephippion
Feroxodon
Guentheridia
Javichthys
Lagocephalus
Marilyna
Monotrete
Omegaphora
Pelagocephalus
Polyspina
Reicheltia
Sphoeroides
Takifugu
Tetractenos
Tetraodon
Torquigener
Tylerius
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 173283
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 31031
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tetraodontidae

Скелезубові (Tetraodontidae) — родина променеперих риб ряду Скелезубоподібні (Tetraodontiformes).[1] Родина включає понад 120 тропічних видів в 19 родах.[2] Окремі види займають друге місце по отруйності серед хребетних.

Опис[ред.ред. код]

У своєму звичайному стані тіло скелезубових має форму досить звичайної риби. Воно округле і коротке. Голова велика і дуже виразна. Потужні щелепи, ніздрі і очі надають будові голови «жаб'ячого» вигляду. Очі посаджені далеко один від одного. Деякі види можуть переміщати очі по тілу. Плавники тільки грудні, але добре розвинені. З їх допомогою риба може рухатися не лише вперед, але і назад.

Майже усі скелезубові риби невеликого розміру, і тільки деякі види можуть досягати переконливої довжини в 1,2 м.[3].

Спосіб життя[ред.ред. код]

Вони типові мешканці коралових рифів, проте зустрічаються і в прісноводих річках Південної Америки і Північної Африки. Усе тіло покрите маленькими гострими голками. Ці шпильки риба використовує як оборонний щит. Набираючи всередину велику кількість води вона роздувається, подібно до повітряної кулі, виставляючи назовні свої голки. Хижак не може схопити рибу (спробуйте упіймати зубами яблуко, підвішене на мотузку) і залишає її в спокої. Якщо ж хижак досить великий, щоб захопити роздуту голкобрюху цілком, то гинуть обоє: нападник тому що не може проковтнути гостру кулю — голки чіпляються за глотку, а жертва, тому що не може вибратися із закритої пащі.

Біологи вважають, що здатність роздувати еластичний шлунок за рахунок великого кількість води (чи повітря) з'явилася у риб в процесі еволюції. Самі по собі ці риби дуже повільні, і замість того, щоб тікати від нападника, вони обзавелися гострими голками і здатністю у декілька разів збільшуватися в розмірах. Форма кулі перетворює рибу на абсолютно неїстівний пухир. А отрута, що накопичується на шпильках, в 1200 разів сильніше за ціанід. У одній рибі його міститься стільки, що вистачить убити 30 дорослих людей, а відомої протиотрути в природі немає.

Ці риби досить агресивні. Дрібні скелезубові ще збирається в зграї, але дорослі особини живуть завжди наодинці, намагаючись не мати близького сусідства з родичами. Вони ревниво відносяться до своєї території, годинами курсуючи по ній у пошуках здобичі. Живляться водоростями і безхребетними. Великі види розкушують мідії і молюсків. Їх паща — це 4 великих зрощених зуба.

Помітивши загрозу своєму суверенітету, риба без роздумів атакує. Як би чуючи свою безкарність, вона кидається і на «гостя», що перевершує за розміром. Неодноразово фіксувалися випадки, коли голкобрюхі кусали пальці людей і дітородні органи чоловіків.

Деякі прісноводі види живуть в домашніх акваріумах. Власники риб попереджають інших акваріумістів берегти свої пальці, при годуванні або чищення. Незважаючи на уявну нерозторопність риба може вчинити швидкий короткочасний стрибок.

Господарське значення[ред.ред. код]

Дивно, але м'ясо скелезубових- винятковий делікатес. Найвідоміше блюдо готують з риби фугу в Японії. Його готують тільки кухарі, що отримали ліцензію на приготування риби. Проте смертельні випадки із-за не правильно приготованою фугу трапляються і нині.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Жизнь животных. Том 4. Ланцетники, Круглоротые, Хрящевые рыбы, Костные рыбы / Под ред. Т. С. Расса. — 2-е изд. — М.: Просвещение, 1983. — 575 с.
  2. Четырёхзубы в БСЭ.
  3. «Arothron stellatus на сайте Fishbase». Архів оригіналу за 2012-04-17. Процитовано 2011-10-31. 
  4. Адаменко А. А. Фугу. — Дальневосточный государственный университет.