Складова писемність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Складова́ писе́мність (інколи силабі́чна від фр. syllabe — «склад») — вид фонетичної писемності, знаки якої позначають окремі склади. Як правило символ у складовій писемності є факультативним приголосним звуком із наступним за ним голосним.

У середньому складові абетки (також силабарії) нараховують 80-120 символів.

Мови та складове письмо[ред.ред. код]

Складове письмо використовують мікенський варіянт грецької, мова черокі, мова вай, креольській нд'юка на основі англійської (писемність афака), мова І в Китаї, складове письмо нюй-шу народу яо, давньофіліпінська писемність алібата. Також у дечому складовим є логографічне письмо у китайській, мові майя й у клинопису. Іноді їх називають логосилабічні мови. Японська мова використовує відразу два види складового письма, названі кана, а саме катакана та хірагана (з'явилися коло 700 року). В основному, вони застосовуються для написання слів і граматичних елементів рідної мови, а також іноземних слів. Наприклад, слово готель пишуть у три кани — ホテル (го-те-ру). Оскільки японська містить велику кількість складів моделі приголосний + голосний, то складова писемність є найвідповіднішою даній мові. Як у багатьох варіантах складової писемності, голосні та кінцеві приголосні, що йдуть підряд, позначають окремими ієрогліфами. Так, обидва слова атта та каіта пишуть у три кани: あった (а-т-та) і かいた (ка-і-та). Тому її часто називають моровою системою писемності.

Посилання[ред.ред. код]

  • СилабаріїOmniglot — Перелік силабаріїв і абуґід із прикладами з різних систем писемності.