Склад (мовознавство)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити. Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!. Це повідомлення варто замінити точнішим. |
Склад — у мовознавстві відрізок звукового плину мови з вершком порівняно більшої повноти голосу (голосности), складений з одного чи більше звуків, обмежений обабіч відрізками меншої голосности (чи «нульової» голосности на початку й у кін. слова);
вершком С. в українській мові буває лише голосний;
межею складу вважають у фонетиці (якщо між вершками два і більше приголосних) пункт найменшої голосности на стику артикуляційного зіступу першого й приступу наступного з-поміж них (якщо приголосний один, він належить до наступного С.);
складоподіл модифікується однак ще й позафонетичними, словотвірними чинниками. За ступенем голосности звуки поділяються на голосні (а, о, е, и, у, і), сонорні (м, н, л, р), африкати (дж, дз, ч, ц), спіранти (й, в, ж, з, г, ф, ш, с, х) й експлозивні (б, д, ґ, п, т, к).
За наростанням голосности С. буває відкритий (якщо її вершок наприкінці С.: та, ма-ма) або закритий (якщо після вершка звук меншої голосности: під). У слові С. є носієм супрасеґментальних елементів — наголосу й інтонації.
Укр. мова уникає безпосереднього стику двох вершків, другим з-поміж яких був би і, у й скорочує такі і, у до функційних приголосних й ў (вона й він, вона в хаті), зносячи тим фонемну стійкість цих і, у (в чернігівських говірках так трапляється на стику двох о: до ’дної ями — у Тичини), а з другого боку, доповняє 'піввершки' (з сонорним) до окремого С. за допомогою приставного чи вставного голосного (вітер, імла, іржати, діалектичне глиняний).
Фонетичну природу С. в українській мові досліджували: І. Зілинський, а лабораторно-експериментальними методами — Л. Прокопова, Н. Тоцька, Т. Бровченко, В. Брахнов, Валентина Перебийніс, Л. Близниченко й ін.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
