Скопа
| Скопа | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Pandion haliaetus (Linnaeus, 1758) |
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
|
Скопа́ (Pandion haliaetus) — хижий птах, єдиний вид родини скопових (Pandionidae).
Зміст |
Зовнішній вигляд [ред.]
Це великий хижий птах з характерним забарвленням: верх чорно-сірий, низ білий з темною поперечною смугою впоперек грудей, голова біла з чорною широкою смугою через око. Крила довгі і широкі. Знизу на згинах крил темні плями. Ширяючий птах тримає крила дещо зігнутими кінцями донизу і віддалено нагадує мартина. Хвіст вузький, короткий, знизу на ньому видно нерізкі смуги. На потилиці має чуб. Очі жовті.
Самки більші за самців, однак забарвлені вони однаково, хоча часто у самок темніша і ширша смуга на волі, довжина 56 — 62 см, розмах крил 147 — 168 см, вага 1,3 — 1,9 кг.
У молодих особин на спинній стороні вохристо-білуваті кінці пір'їн.
Голос — голосне "кай-кай-кай" в період токування. Крик хвилювання — уривчасте і швидке "кі-кі-кі".
Поширення та чисельність [ред.]
Вид поширений по всій земній кулі, окрім Антарктики, Південної Америки і більшої частини Африки.
Сучасна чисельність в Україні становить не більше 1–2 пар. Зменшення чисельності виду відмічається з початку ХХ ст. У 1980–1990 рр. було відомо два жилі гнізда в заплаві р. Десни (Чернігівська, Сумська обл.) та одне на Корнинському водосховищі (Житомирська обл.). Також перебування скопи передбачалось у заплаві р. Тетерев (Житомирська обл.) та Рівненському природному заповіднику. Зараз достовірно відомі два жилих гнізда у Волинській області, обидва — на територіях природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: Черемський природний заповідник (з 2006 р.) та Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» (з 2008 р.) [1]. Причини зниження чисельності: знищення гнізд під час санітарних рубок лісу; браконьєрство; вирубування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд; забруднення водойм, погіршення кормової бази.
Особливості біології [ред.]
Гніздовий перелітний птах. Перші птахи можуть з'являтися на початку березня; основний проліт у третій декаді березня — другій декаді квітня. Селяться поблизу великих водойм, маловідвідуваних людиною. Гніздо розміщують на високих деревах на верхівці або товстих бічних гілках крони. У кладці 2–3 яйця (початок травня). Насиджує переважно самка, 33–35 діб. Пташенята залишають гніздо через два місяці після вилуплення. Осіння міграція з кінця серпня до початку листопада (у Криму — до початку грудня). Скопа є стенофагом - живиться переважно рибою. Полюючи на неї, літає над водою, та вистежує рибу яка піднялася до поверхні, потім дуже швидко спускається та вихоплює рибу, занурюючи лапи у воду. При відсутності основного корму може здобувати земноводних, птахів, дрібних ссавців.
Охорона [ред.]
Занесено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій.
Примітки [ред.]
- ↑ Гаврись Г. Г., Химин М. В. Скопа // Червона книга України. Тваринний світ. - К.: Глобалконсалтинг, 2009. - С. 417.
Посилання [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. - К.: Наук. думка, 1977. - 322 с.
- Веб-камера у гнізді скопи (Естонія). Станом на липень 2012 року у гнізді — троє майже дорослих пташенят.
Зовнішні ресурси [ред.]
Міграції скопи через територію України
