Скополамін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Скополамін
Систематична назва (IUPAC)
(–)-(S)-3-гідрокси-2-фенілпропіонова кислота (1R,2R,4S,7S,9S)-9-метил-3-окса-9-азатрицикло[3.3.1.02,4]нон-7-їл естер
Ідентифікатори
Номер CAS 51-34-3
Код ATC A04AD01
PubChem 5184
DrugBank DB00747
Хімічні дані
Формула C17H21NO4 
Мол. маса 303.353 g/mol
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 0.13-8% (Oral), 3% (Rectal)
Метаболізм печінка
Період напіврозпаду 4.5 годин[1]
Виділення нирки
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

B2(AU) C(США)

Лег. статус
Шляхи введення трансдермально, орально, підшкірно, внутрішньовенно, під язика, ректально, букально трансмукозально, внутрішньом'язово, офтальмологічно[en]

Скополамін — тропановий алкалоїд, є антагоністом мускаринових рецепторів.

У медицині використовується у препараті Аерон, як протиблювотний засіб. Застосовується для запобігання морській хворобі, при нудоті і блюванні вагітних[джерело?] тощо.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Скополамін використовувався для отримання інформації, коли звичайні тортури не допомагали.[джерело?]

1922 року місцевий акушер Далласа, доктор Хаус (Dr. Robert House) виявив, що скополамін може допомогти при допиті підозрюваних. Його експеримент привернув увагу громадськості і відтоді наркотик стали називати «Сироватка правди».[2]

У поєднанні з деякими іншими препаратами, скополамін є антидепресантом для людей з депресією.

Скополамін у поєднанні з деякими іншими препаратами застосовують для лікування астронавтів, а також людей, що проходять навчання за подібними програмами, для запобігання нудоти та блювання.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Putcha, L.; Cintrón, N. M.; Tsui, J.; Vanderploeg, J. M.; Kramer, W. G. (1989). Pharmacokinetics and Oral Bioavailability of Scopolamine in Normal Subjects. Pharmacology Research. 6 (6): 481—485. doi:10.1023/A:1015916423156. PMID 2762223.
  2. The Use Of Scopolamine In Criminology (англ.)
  3. Серебряков, Андрей. Скополамин (Scopolamine) — самый опасный в мире наркотик. Андрей Серебряков (рос.). Архів оригіналу за 16 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — С. 406. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9.
  • Фармакологія: підручник / І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4 (С.?)