Скорпіони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Scorpiones
Чорний скорпіон
Чорний скорпіон
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Хеліцерові (Chelicerata)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Скорпіони Scorpiones
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Scorpiones

Скорпіони — ряд павукоподібних.

Загальна будова[ред.ред. код]

Скорпіони мають розчленоване на головогруди і черев­це тіло. Черевце членисте і складаєть­ся з двох відділів: широкого передньо­го і довгого вузького заднього, який часто неправильно називають «хвос­том». Остання частина черевця здута і має гострий, кігтеподібний шип — жало; всередині цієї частини є дві отруйні залози, що відкриваються дво­ма отворами на кінці жала. Здобич скорпіон убиває уколом жала, переги­наючи при цьому «хвоста» через спину до жертви, яку утримує педипальпами.

Тіло[ред.ред. код]

Тіло скорпіонів складається з невеликих головогрудей (cephalothorax), які виникли злиттям декількох сегментів і довгого черевця (abdomen), у якому розрізняють два відділи: передній відділ, більш широкий і 7-членистий (praeabdomen), що тісно примикає до головогрудей і складового з нею одне ціле (тулуб скорпіона, звичайною мовою), і задній відділ, вузький, 5-членистий (postabdomen), різко відмежований від преабдомена і маючий подобу хвоста (Р). До останнього сегмента постабдомену примикає ще один, грушоподібний, членик, що закінчується замкнутої нагору голкою, на вершині якої містяться два отвори отрутних залоз (st). Цей сегмент не відповідає сегменту, тому що міститься за анальним отвором, в хвостовому відростку (telson рака).

Все тіло скорпіонів покрите хітиновим панциром, що представляє продукт виділення під ним лежачого гіпотермічного шару. Розрізняють головогрудний щиток, який прикриває головогруди зі спинної сторони, потім в області преабдомена відповідно числу сегментів 7 спинних і черевних щитків, з'єднаних між собою м'якою перетинкою, і, нарешті, в області постабдомену 5 замкнутих щільних хітинових кілець, з'єднаних тонкою шкірочкою.

Кінцівки[ред.ред. код]

На черевній стороні тіла до головогрудей прикріплюються шість пар кінцівок, з яких 2 передні пари відіграють роль щелепних органів, тоді як чотири інші пари служать для ходіння. Перша пара кінцівок розташована над ротовим отвором і по своєму положенню відповідає щупальцям інших Членистоногих, а по фізіологічній функції — жвалам, а тому називаються щупальцежвалами або chelicera; вони мають вид маленьких 3-членистих горизонтальних клішень і служать для здрібнювання їжі. Друга пара 6-членистих кінцівок своїми основними члениками відіграє роль щелеп і по зовнішньому вигляді походить на ніжки, закінчуючи великими клішнями, за допомогою яких скорпіони схоплюють жертву. В інших павукоподібних вони мають вид щупалець — а тому і називаються щелепними щупальцями,

Кишечник[ред.ред. код]

Кишечник складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишки; ротовий отвір міститься на черевній стороні і веде в мускулисту глотку (pharynx), що діє як насос, що переходить у стравохід (oesophagus) на початку дуже вузький, що потім розширюється і приймає вивідні протоки двох великих слинних залоз. Стравохід переходить у середню кишку, у яку в області преабдомена відкривається за допомогою 5 пар вивідних проток велика багатолопастна печінка, що виконує всі проміжки між іншими органами. Середня кишка поступово переходить у коротку задню кишку, що відкривається за допомогою порошиці назовні в останньому сегменті на черевній стороні. Нервова система складається з надглоткового ганглія, навкологлоткової коміссури і черевного нервового ланцюжка. Від надглоткового двулопастного ганглія відходять нерви до очей і щупальцежвалам. У черевному нервовому ланцюжку розрізняють один великий подглоточний ганглій, що происшли злиттям усіх торакальних гангліїв, і сім абдомінальних, тобто три преабдомінальних і 4 постабдоминальних (щомістяться в хвості) гангліїв.

Органи чуття[ред.ред. код]

Краще усіх розвиті і досліджені очі. У скорпіонів на верхній стороні головогруди містяться 3—6 пар очей, з яких одна пара, що відрізняється величиною і більш складною будівлею, міститься посередині головогруди і називається серединними очима, тоді як інші розташовані бічними групами поблизу переднього краю і називаються бічними очима. Останні складаються лише з кутикулярної лінзи й одного шару кліток — великих кінцевих нервових кліток з бічним стовпчиком і особливим сильно заломлююче світло кулькою і менших, індиферентних чи опорних кліток. Серединні очі мають одну велику кутикулярну лінзу, а під нею окремий беспигментний шар склоподібного тіла, відмежований перетинкою від прилягаючого до нього шаруючи кінцевих нервових кліток, чи ретини; у ретині кожні п'ять кліток з'єднані між собою в одну групу — так звану ретинулу, ізольовану від сусідніх ретинул шаром пігменту; кожна ретинальная клітка виділяє на своїй внутрішній поверхні склоподібний стовпчик, чи рабдомер, що з'єднується із сусідніми 4 рабдомерами в одну паличку, чи рабдом (rhabdom).

Ці очі скорпіонів представляють як би перехід від простого ока до фасетированному членистоногих. С. мають ще дуже своєрідні органи почуттів — так назив. гребневидние органи (pectines), що мають вид пластинки, облямованої на одній стороні зубчиками й у загальному напоминающей гребінь; вони містяться на черевній стороні другого абдомінального сегмента, поблизу полових отворів постачені в достатку нервовими розгалуженнями. Вони служать, по всіх ймовірностях, дотикальними органами, а їхнє близьке положення до полових органів змушує припускати, що вони є збуджувальними органами при зляганні.

Органи кровообігу[ред.ред. код]

Органи кровообігу не представляють замкнутої системи, знаходячись у повідомленні з чи лакунами ділянками порожнини тіла.

Серце міститься на спинній стороні в преабдомену і лежить між лопатами печінки, залягаючи в особливій оболонці, що відмежовує околосердечную порожнину, наповнену кров'ю. Воно має вид довгої трубки, розділеної на вісім камер. Кожна камера постачена однією парою щелевидних отворів (остий) із клапанами; на обох кінцях серце продовжується в дві головні артерії: передню, прямуючу до голови (aorta cephalica), і задню, що йде в постабдомен (arteria posterior); крім того, від кожної камери відходить ще одна пара бічних артерій. Дві галузі головної артерії утворять навколо стравоходу судинне кільце, від якого відходить назад велика артерія, що залягає над нервовим ланцюжком. При скороченні серця кров надходить у передню і задню аорти і з них у дрібні судини і збирається нарешті в двох подовжніх черевних синусах, направляється потім у легеневі листочки, окисляється там і за допомогою особливих каналів повертається в околосердечную порожнина (перикардій), а відтіля через щілини при діастолі назад у серце.

Органи дихання містяться в преабдомену і представлені легенями, що мають вид 8 великих повітреносних мішків, що вдадуться в порожнину тіла і відкриваються назовні за допомогою вузьких косих чи щілин отворів, так назив. stigmata, чи дихалець. Останні розташовані попарно на черевній стороні преабдомена, з боків у 3—6 сегментах.

Легеневі мішки[ред.ред. код]

Легеневі мішки скорпіонів представляють змінені жаброносні кінцівки, що з'являються на місці існуючих в ембріональній стадії розвитку зачатків абдомінальних кінцівок. Видільні органи ще мало досліджені і складаються з двох довгих і тонких судин (мальпігієвих судин), що відкриваються в задній відділ задньої кишки. Лімфатичні залозки були знайдені останнім часом Ковалевским у скорпіонів і представляються у вигляді однієї пари мешковидних або декількох неправильної форми залозок, що прилягають до нервової системи і містять амебоидние (фагоцитарні) клітки, що жадібно поїдають введені в порожнину тіла С. різні сторонні речовини (туш, кармін, залізо, сибиреязвенние бактерії й ін.)


Розмноження[ред.ред. код]

Скорпіони — живородні. Самка на­роджує кілька десятків розвинених особин, які певний час сидять на спині матері. Статевої зрілості скорпіони досягають у віці 4 — 5 років.

Статеві органи[ред.ред. код]

Всі скорпіони роздільностатеві, причому по зовнішньому виді відрізняються лише величиною. Чоловічі статеві органи складаються з однієї пари сімяників, з яких кожний утворений із двох подовжніх тонких трубок, що залягають у преабдомену між лопатами печінки і з'єднаних між собою поперечними каналами. Кожна пара трубок у передньому кінці тіла переходить у вивідний канал (vas deferens), що з'єднуються між собою в серединній лінії і відкриваються на черевній стороні тіла в першому абдомінальному сегменті назовні. У вивідні протоки відкриваються з кожної сторони по одному довгому і короткому мішечку, з яких перший є насінним міхуром (vesicula seminalis). Жіночі статеві органи містяться там же, де і чоловічі, і складаються з двох подовжніх трубок, що переходять дугоподібно на задньому своєму кінці в третю, середню, і, крім того, з'єднаних з нею чотирма поперечними каналами. Ця система трубок утворить у сукупності яєчники (ovarii). На передньому кінці від обох бічних трубок відходять яйцепроводи (oviducti), розширені веретеноподібно, які утворюють насінні приймачі (receptacula seminis); два яйцепроводи з'єднуються в одну непарну вивідну протоку, що відкривається назовні на черевній стороні тіла в першому абдомінальному сегменті. Жіночий, як і чоловічий статевий отвір прикрито двома пластинками — генітальною кришечкою, що є зміненими абдомінальними кінцівками і відповідними (по положенню) генітальній чи зябровій пластинці мечехвостів Xiphosura.

Скорпіони належать до живородних тварин, проробляючи прямий розвиток без метаморфоза.

Самка носить на собі молодь і виявляє велику дбайливість до свого потомства. Яйця меробластические, телолецитальние і проробляють часткове дроблення. Клітки, виходячи на поверхню, утворять одношаровий зародкової кружок, що розростається і дає ектодерму, а з занепалих униз (у питат. жовток) кліток утвориться нижній шар — загальний зачаток для ентодерми і мезодерми. Потім на поверхні зародкового кружка утвориться кільцева складка, що, наростаючи від периферії до центра і зростаючись своїми внутрішніми краями над зародковою смужкою, утворить зародкові оболонки, причому її зовнішній листок утворить так називану серозну перетинку (serosa), a внутрішній — амніон. Зародкова смужка, прикрита амніоном, розростається в довжину і підрозділяється на сегменти, що позначаються поперечними борозенками не тільки на ектодермі, але й у мезодермі, при чому остання розпадається на парні відділи. Сегменти мезодерми розщеплюються потім, при виникненні усередині їхньої порожнини, на шкірно-мускульну і кишково-мускульну пластинку.

Незабаром на сегментах тіла з'являються зачатки кінцівок: на першому сегменті, з боків і за ротом закладаються зачатки щупальцежвал (відповідні в такий спосіб жвалам, а не щупальцям комах), на другому — щелепні щупальци, а на наступних чотирьох торакальних сегментах — 4 пари ходних ніг. На 6 передніх сегментах черевця також утворяться маленькі зачатки кінцівок, з яких перша пара перетворюється в генитальние кришечки, друга — у гребневидние придатки, а інші чотири пари зникають, причому на місці їх (впячиванием усередину) з'являються пізніше дихальця легеневих мішків. Нервові вузли першого сегмента, инервирующие щупальцежвали, зливаються згодом з головним (надглотковим) нервовим вузлом; таким чином, хоча в дорослих С. щупальцежвали й одержують нерви від надглоткового ганглія, але вони не гомологични з щупальцями первичнотрахейних, багатоніжок і комах, а відповідають жвалам Arthropoda.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Скорпіони, які належать до кількох видів, живуть на півдні Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Закавказзі, Середній Азії. Весь день скорпіони ховаються під камінням, у земляних нірках, під корою, в тріщи­нах скель і глинобитних стінах буді­вель, між дровами і можуть проникати в житло. Вночі виходять на полюван­ня. Живляться комахами, павуками то­що. Укуси скорпіонів, які живуть у нашій зоні, для людини, як правило, не смертельні, але викликають силь­ний біль, напухання кінцівок, гарячко­вий стан, сонливість тощо. Як специ­фічний засіб проти укусів використовують антитоксичну протискорпіонну сироватку.

Еволюція і походження[ред.ред. код]

Однією з найдавніших знахідок викопних скорпіонів і, можливо, одним з перших сухопутних видів є Gondwanascorpio emzantsiensis, який жив у Гондвані 350 мільйонів років тому, в девонському періоді.

Посилання[ред.ред. код]


.