Скорульський Михайло Адамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Адамович Скорульський
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 серпня (6 вересня) 1887 або 1887[1]
Місце народження Київ, Російська імперія
Дата смерті 21 лютого 1950(1950-02-21) або 1950[1]
Місце смерті Москва, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Професія композитор, піаніст, диригент
Освіта Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Вчителі Габель Станіслав Іванович
Інструменти фортепіано
Жанри опера
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України
Діти Наталя Михайлiвна Скорульська
CMNS: Файли у Вікісховищі

Михайло Адамович Скорульський (6 (19) вересня 1887(18870919), Київ — †21 лютого 1950, Москва) — український радянський композитор, піаніст, диригент, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1947 року), кандидат мистецтвознавства (1940). Батько артистки балету Наталі Скорульської.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 (19) вересня 1887 року в Києві. Син піаністки Н. Сенаторської (учениці М. В. Лисенка та В. В. Пухальського).

В 1910 році закінчив Житомирські музичні класи Російського музичного товариства,[2] в 1914 році — Петербурзьку консерваторію як піаніст у Г. М. Єсипової і композитор у М. О. Штейнберга. Навчався у класі диригування М. М. Черепніна та в оперному класі Станіслава Габеля і Йосипа Палечека.

Викладав у музичних закладах Житомира (19081910, 19151933). Разом з В. С. Косенком організував Житомирське відділення товариства драматургів, письменників та композиторів. У 1915 р. організував і до 1933 р. керував Житомирським симфонічним оркестром, з яким виконував всі 6 симфоній П. І. Чайковського та 9 симфоній Л. Бетховена (за участі «Першого радянського хору» М. П. Гайдая).

У 19331941 та 19441950 р. р. — викладач Київської консерваторії[2] (з 1937 року — доцент, з 1948 року — професор), у 19411944 р.р. — консерваторії м. Алмати.

Помер 21 лютого 1950 року у Москві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Твори[ред. | ред. код]

  • 1936 — балет «Лісова пісня» (за драмою Л. Українки; пост. 1946);
  • 1939 — балет «Бондарівна»;
  • (незакінч.) — балет «Снігова королева» (за Г.-Х. Андерсеном);
  • 1948 — опера «Свіччине весілля» (за драмою І. Кочерги);
  • 1917 — ода «Гімн вільному мистецтву»;
  • 1943 — ораторія «Голос матері» (на слова М. Т. Рильського, П. Г. Тичини, М. П. Бажана та ін.);
  • твори для оркестру — дві симфонії (1923; 1932);
  • «Класична увертюра» (1928);
  • «П'ять українських пісень» (1930);
  • симфонічна поема «Турбаї» (1933);
  • «Поема ентузіазму» (1934);
  • «Степова поема» (пам'яті Амангельди Іманова — 1944);
  • поема-казка «Микита Кожум'яка» (1949);
  • концерт для фортепіано з оркестром (одночастинний — 1933);
  • для орк. нар. інструментів — «Інтермецо на тему української історичної пісні» (1935);
  • камерна музика — фортепіанне тріо (1924);
  • струнний квартет (1929);
  • два фортепіанні квінтети (1928; 1943);
  • 2 фортепіанні сонати (1926);
  • «Дитячий альбом» (1940);
  • прелюдії для фортепіано;
  • 34 романси на слова Лесі Українки, Павла Тичини, Володимира Сосюри та ін.;
  • обробки народних пісень;
  • хори;
  • музика до театральних вистав та інше;
  • науково-теоретичні праці — «Елементарні основи фортепіанної школи Г. М. Єсипової» (1932), «Курс вертикально-подвижного контрапункта строгого письма по системе С. И. Танеева» (1938-40).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Faceted Application of Subject Terminology
  2. а б Культурний простір Житомирщини-Волині ХІХ-ХХ століть: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції (24 квітня2012 року, м. Житомир). Т. 1 (українською) . Житомир: М. Г. Косенко. 2012. с. 138.